Біленьківська громада Запорізького району схиляє голови у глибокій скорботі. Підтвердилася страшна звістка про загибель земляка, мужнього оборонця України та вірного сина своєї Батьківщини — Гуцалова Костянтина Валентиновича.
Костянтин Гуцалов народився 1 березня 1989 року в селі Біленьке Запорізької області. Зростав у люблячій родині, відвідував дитячий садок, а згодом закінчив місцеву школу. Для подальшого навчання обрав професійне училище, де здобув робітничу спеціальність.
З ранніх років Костянтин вирізнявся добротою, працьовитістю та щирістю. Він ніколи не залишався байдужим до чужого горя, завжди був готовий підтримати близьких і прийти на допомогу тим, хто її потребував. Найважливішими цінностями для нього були родина, чесність і відповідальність.
До початку повномасштабного вторгнення Костянтин разом із сім’єю проживав у шахтарському місті Мирноград Донецької області, де працював фрезерувальником на заводі. Колеги поважали його як сумлінного працівника, професіонала своєї справи та надійного товариша.
Понад усе Костянтин любив свою сім’ю. Він був турботливим сином, чоловіком і батьком. Мати, дружина та донька були для нього найдорожчими людьми, і саме заради їхнього мирного майбутнього він згодом став на захист України.
Коли на українську землю прийшла велика війна, Костянтин не зміг залишитися осторонь. 25 вересня 2023 року він вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» (військова частина А1302) на посаді навідника 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 1-го мотопіхотного батальйону.
На фронті Костянтин проявив себе як мужній, сміливий і самовідданий воїн. Побратими поважали його за незламність, людяність, щирість і беззастережну відданість військовому обов’язку. Він не уникав небезпеки, розділяв із побратимами всі труднощі фронтового життя та завжди був готовий підтримати й прикрити товаришів у бою.
Вічна пам’ять Герою!
Вірний військовій присязі, Костянтин Гуцалов до останнього подиху мужньо боронив свободу й незалежність України. Його життя обірвалося 21 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу залізничної станції Алебастрова Бахмутського району Донецької області.
Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти, і рідні до останнього сподівалися на диво. На жаль, найстрашніші побоювання підтвердилися.
Життя Костянтина обірвалося надто рано, але пам’ять про нього житиме вічно. Його мужність, самопожертва, вірність військовій присязі, любов до рідних і України назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму та незламності.
Світла пам’ять Захиснику України. Вічна слава і вдячність Герою за його подвиг.
