… Той день, 30 вересня 2015 року, був звичайним, але не для Шишкіної Людмили Іванівни. у Малокатеринівській гімназії «Мрія» йшли заняття, а вона розуміла, що вже ніколи не буде стояти біля шкільної дошки з крейдою в руці. Стан здоров’я не дозволяв працювати далі, тому змушена була сказати рідній школі: «Прощавай!».
З серпня 1976 року кожного дня, крім вихідних, вчителька йшла до свого «другого дому», щоб щедро ділитися з учнями не тільки знаннями з біології та хімії, але й багатим життєвим досвідом.
Говорячи про характер Л.І.Шишкіної, слід виділити такі риси як відповідальність та вимогливість до себе та інших. Ученицею в школі, вона вже замислювалась над професією педагога. Тому й закінчила навчання із золотою медаллю. А коли Людмила Іванівна стала дипломованим спеціалістом, то з радістю і, без перебільшення, з натхненням почала працювати вчителем хімії та біології в Малокатеринівці. Все в селищі було для неї рідним: школа, батько з матір’ю, коханий чоловік, вчителі, які ще пам’ятали її тендітною дівчинкою-ученицею, а тепер стали колегами…
Промайнули, відлетіли вдалечінь, як гуси-лебеді, 39 років педагогічної праці, нерозривно пов’язаних зі школою, колегами, учнями. Вона заслужено отримала звання «учитель-методист», численні грамоти районного та обласного відділів освіти, Міністерства освіти та науки України. За цими нагородами – довгі вечори та безсонні ночі підготовки практично до кожного уроку.
Доручень теж вистачало: керівник методичного об’єднання вчителів хімії і біології в школі та районі, член обласної творчої групи за фахом. Проводила надзвичайно цікаві уроки для колег з інших шкіл. Випускники минулих років і зараз також згадують уроки-подорожі Людмили Іванівни у цікавий дивосвіт хімії. А ще вона знаходила час готувати учнів до районних та обласних олімпіад. І, як очікуваний результат, 14 її учнів з часом стали лікарями, а ще – медсестрами, пам’ятаючи, що своїми знаннями мають завдячувати Л.І.Шишкіній.
Нещодавно у розмові з одним із своїх колег Людмила Іванівна розповідала, що їй інколи сниться те, як вона буде проводити урок хімії, які досліди покаже учням. І навіть вдень, вже прокинувшись, не полишає думати про той урок. А ще – ніби відчуває вересневий запах фарби у класній кімнаті, сліди крейди на руці. Закоханість у свою професію з роками не зникає.
Життя цієї жінки завжди було і залишається наповненим турботами і переживаннями за свою головну життєву опору – чоловіка Івана Григоровича, за чудових синів Олександра та Олексія, за невісток Світлану та Олену. А як же справи у онуків Лілі й Стаса, Соні та Лізи. В години зустрічей з рідними людьми, з колегами, жінка радіє їхнім успіхам і, здається в ці моменти навіть хвороби менше докучають. Таке воно, життя, з радощами і печалями, клопотами і спогадами про минуле, сподіваннями на краще майбутнє…
Саме сьогодні, 17 червня, у Людмили Іванівни Шишкіної ювілейний день народження – їй виповнюється 70! Побажаємо ж шановній ювілярці сонця і блакиті на небі, тепла сердець тих, хто любить і шанує її. А ще -міцного здоров’я на довгі роки!
Колектив Малокатеринівської гімназії «Мрія».
