69-річний військовий у відставці Анатолій Олександрович і 70-річний інженер-будівельник Запорізької АЕС пан Микола ніколи б не подумали, що доля зведе їх за таких обставин. Один мріяв про спокій на риболовлі, інший — про щасливі дні з онуками. Проте доля розпорядилася інакше: замість тиші й щасливих митей — випробування на межі життя і смерті. І саме там, серед тривоги й болю, вони знайшли один одного, а їхня дружба стала джерелом сили.
Коли чоловіків привезли до Запорізької обласної клінічної лікарні, з’ясувалося найстрашніше — у них розірвалася аневризма черевної аорти. Це патова ситуація, де рахунок іде на хвилини, а шанси вижити — 50 на 50. Завідуючий відділення судинної та ендоваскулярної хірургії Євген Єрмолаєв разом із командою судинних хірургів та анестезіологів працювали як одне ціле, виборюючи кожен подих і кожен удар серця. У світі кажуть, що це диво. А для лікарів Запорізької обласної лікарні — це щоденна місія: повертати людей до життя там, де, здавалось би, немає жодного шансу.
Дорогою на ринок пан Анатолій раптово відчув сильний біль у лівому боці та потемніння в очах. Випадкова перехожа викликала чоловіку швидку допомогу.
“Я знав, що маю аневризму, адже торік консультувався у Євгена Васильовича, і він тоді вже пропонував мені операцію. Я відмовився, бо не думав, що все станеться так раптово. Пам’ятаю лише, як просив лікаря: “Робіть операцію якнайшвидше…”. А вже наступного разу я відкрив очі в реанімації і зрозумів: я живий завдяки їм. Вони врятували мене”, – пригадує чоловік зі сльозами на очах.
А Миколу Андрійовича посеред ночі розбудив різкий біль у животі та попереку. Чоловік в буквальному сенсі не знав, чи зможе зустріти світанок. Рідні доставили його до лікарні у вкрай важкому стані.
«Раніше мене нічого не турбувало, не було жодних симптомів, і раптом вночі мене скував біль. Я одразу подзвонив сину і ми приїхали до лікарні. Сьогодні я чудово почуваюся і дякую всім лікарям, які врятували моє життя», – розповідає врятований пацієнт.
«Запорізька обласна лікарня має достатній досвід і технічні можливості, аби виконувати подібні втручання. Тут критично важлива синхронна робота хірургів, анестезіологів і реаніматологів. Ми застосовуємо сучасні методи хірургічних втручань, що дозволяє контролювати кровотік і мінімізувати ускладнення. Кожен врятований пацієнт – це результат точної координації та швидкого прийняття рішень. Дві надскладні операції впродовж доби це непроста задача, але наша команда впоралась. Наші показники виживаності при розриві аневризми аорти відповідають провідним світовим клінікам», – коментує завідувач відділення судинної та ендоваскулярної хірургії ЗОКЛ Євген Єрмолаєв.
Після наркозу чоловіки прокинулися в одній реанімаційній палаті. Навіть коли їх розмістили в окремі палати, чоловіки продовжили спілкуватися в лікарняних коридорах та підтримувати один одного. Спільна біда об’єднала їх, показавши, що дружба і людська підтримка можуть стати справжньою опорою навіть у найважчі моменти життя. “Тепер ми справжні друзі”, – підкреслюють пацієнти.
Ця історія – не лише про роботу лікарів. Вона про життя, яке можна вирвати з лап смерті, коли поруч професіонали. Про дружбу, що народжується там, де люди торкаються межі небуття. І про те, що навіть у найтемнішу ніч завжди є промінь світла – у руках тих, хто щодня стоїть на варті людського життя.
