У Центрі журналістської солідарності Запоріжжя відбулася зустріч, що залишила глибокий слід у душі. До медійників завітав литовець, журналіст і захисник України Міндаугас Йонушас — людина, яка обрала нашу країну не за місцем народження, а за покликом серця.
У вишиванці, з щирою усмішкою та словами «Слава Україні!» він одразу створив атмосферу довіри. Говорив українською — з легким акцентом, але з великою любов’ю. Зізнався, що починав лише з кількох слів, а мову вивчав через пісні, слухаючи її серцем.
Його історія — це шлях свідомого вибору. У 2022 році, на прчатку повномасштабного вторгнення рф, він узяв до рук український прапор і відтоді несе його як символ віри та незламності. Підписавши контракт із ЗСУ, служив бойовим медиком, зокрема на Запорізькому напрямку, рятуючи життя українських військових. Своє перше Різдво в Україні зустрів на фронті — під Покровськом.
Міндаугас переконаний: кожен українець має володіти навичками тактичної медицини, адже це знання може врятувати життя. Він мріє, щоб такі курси були доступними для всіх.
Особливо проникливо він говорив про Запоріжжя — місто, яке живе поруч із війною. Саме тут, за його словами, важливо не лише боротися, а й жити: цінувати кожен день, берегти культуру, не відкладати важливе «на потім». Вишиванку він називає генетичним кодом нації й закликає носити її не лише у свята, а щодня.
Його вразила і здатність міста не здаватися: навіть під звуки сирен тут звучить музика, працює філармонія, народжується мистецтво. Це, каже він, справжнє диво і велика сила духу.
Попри можливість бути в безпеці, Міндаугас свідомо залишився поруч із тими, хто тримає країну. Він уже планує знову підписати контракт, адже своє майбутнє бачить в Україні.
У його словах немає пафосу — лише щирість і глибоке розуміння. Це історія не про гучний героїзм, а про щоденний вибір: бути поруч, допомагати, підтримувати. Бо любов до країни вимірюється не словами, а вчинками. І цей вибір Міндаугас Йонушас робить щодня — разом з Україною.
Наталія Стіна
