Юлія Оголіхіна з дитинства дивилася на свого тата Геннадія Педаша, котрий 25 років життя добросовісно ніс службу в ДСНС і також мріяла про форму та бути дотичною до порятунку людей. Але після школи пішла навчатися у Національний університет «Запорізька політехніка» на факультет мікро- та наноелектроніки, проте дівчина завжди пам’ятала про свою мрію. Тож, у вересні 2023 року, все ж таки, доєдналася до рядів надзвичайників. І сьогодні вона вже справжня рятувальниця – лейтенант служби цивільного захисту, фахівець відділення персоналу 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Запорізькій області та ще й лавреатка акції «Герой – рятувальник року».
У Центрі журналістської солідарності Запоріжжя відбулася зустріч із непересічною рятувальницею.
Надзвичайна подія сталася вдень 11 червня поточного року. Юлія Оголіхіна разом з сім’єю святкувала день народження дев’ятирічного сина в одному з пляжно-розважальних комплексів міста. Напевно доля так склалася, що сім’я обрала шезлонги саме біля того басейну, де сталася подія.
Юля згадує, що чоловік з сином пішли на горки, і вона сама лишилася на шезлонгу відпочивати. Раптом почула тривожні звуки. «Це були такі дивні звуки, навіть не можу передати, на що схожі, хоча на той момент вже було дуже людно і відповідно гучно», – згадує жінка. Серед метушні купальщиків помітила маленьку дитину. Спочатку здалося, що дівчинка просто пірнає, бо і від бортика знаходиться не так-то й далеко, десь метр-півтора. Коли мала пірнула вдруге, із жахом зрозуміла, що дитина тоне!
Того дня немало людей також перебували комплексі. І, здавалося б, допомога не змусить довго чекати. Проте інші відпочивальники нічого не помічали. Натомість, малесенька Саша вже наковталася води і втратила свідомість. «Я пірнула до неї, підхопила. Вона така маленька, така легенька. Коли я її несла, то зрозуміла, що вона знепритомніла, тож треба терміново щось робити. Швидко винесла її на сходи, перегорнула маленьку через коліно і почала надавати першу домедичну допомогу. Через лічені секунди почала виходити вода і я почула, як Саша зробила перший відчутний вдих», – зі сльозами на очах розповідає рятувальниця. Коли дитина прийшла до тями, Юля пригорнула її до себе і побачила великі, налякані очі, а рученята водночас ціпко охопили свою рятівницю за шию. Тільки тепер відчайдушна жінка видихнула з полегшенням, усвідомлюючи, що їй таки вдалося врятувати маленьке безцінне життя.
Юля тільки-но почала шукати маму маленької Олександри, як побачила, що їй на зустріч стрімголов біжить жінка і по наповнених жахом очах зрозуміла, що це і є мати. Трохи оговтавшись, жінки змогли поговорити про те, що сталося. Виявилось, що у той доленосний момент порятунку меншої доньки, мама Саші відволіклася на старшу дитину. Вона від усього материнського серця, яке досі розривалося від думки про трагедію, яка мало не сталася у той звичайний літній день, дякувала Юлії та все питала, як вона може їй віддячити. “Сашенька обіймала мене і також дякувала. Ціла-цілісінька вона була тепер у безпеці. Я теж мати. Яка ще мені потрібна подяка?” – ділиться почуттями Юля. Дівчинка розповіла, що в момент, коли тонула, бачила, як повз проходили люди та не допомагали їй, поки не з’явилася Юля. Каже, що пішла сама у басейн, бо не повірила мамі, що там дуже глибоко та вирішила перевірити самостійно.
Ця історія героїзму молодої рятувальниці ще раз звернула увагу на важливість роботи ДСНСників та їхньої відваги. Оперативні дії можуть врятувати життя, а історії таких рятувальників надихають і підвищують авторитет служби ДСНС. Журналісти щиро привітали Юлію із заслуженною нагородою, яку їй вручав у День рятівника в ході державних урочистостей Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Тамара Борт. Фото Наталії Стіни
