Незабаром 1 вересня! Дошколята після літньої оздоровчої кампанії підуть до дитсадків, НВК. Веселі, засмаглі, зміцнілі школярі та милі наші першокласники заполонять навчальні заклади. Але цей день не для усіх стане світлим святом.
Різке збільшення захворюваності на кір, туберкульоз та інше у районі примусило посилити контроль за вакцинацією дітей та ввести заборону на відвідування дитячих учбових закладів невакцинованими дітьми згідно ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань». Документ зазначає: «Прийняття дітей у виховні, навчальні, оздоровчі дитячі заклади проводиться при наявності довідки лікувального закладу з відміткою, що у дитини відсутні протипоказання за станом здоров’я для відвідування закладу, проведені профілактичні щеплення згідно календаря щеплень та дитина не знаходилась у контакті з інфекційними хворими чи бактеріоносіями».
Дітям, які не отримали профілактичні щеплення згідно календаря щеплень, відвідування дитячих закладів заборонено (за виключенням дітей, яким не можливо зробити щеплення за медичними показаннями)!
Як бачимо, заборона відвідування нещеплених дітей встановлена Законом – законна підстава для заборони відвідування дитиною дошкільного чи загальноосвітнього закладу, тому пошуки уникнення цієї норми Закону на рівні місцевої влади чи оскарження у суді є абсолютно безперспективним.
Постанова Верховного Суду № 682/1692/17 від 17 квітня 2019 року на підставі статті 410 ГПК України касаційну скаргу батьків дитини, яким педагоги заборонили відвідувати дошкільний заклад, гімназію з причини відсутності щеплення, залишив без задоволення – відповідальні педагоги, вже оновленої формації, стали на захист усіх своїх підопічних від потенційної загрози з боку єдиної нещепленої дитини. Верховний Суд України є вищим судовим органом загальної юрисдикції, який забезпечує однакове застосування норм права судами різних інстанцій.
Батьки, які відмовлялися від проведення щеплень своїм дітям, раптом стали заявляти про порушення конституційних прав на освіту на підставі положення ст. 53 Конституції України: «Кожний має право на освіту» – загальна середня освіта є обов’язковою і порушувати Конституцію ніхто не збирається. Але згідно ст.3 КУ: «Людина, його життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Запам’ятайте, що не освіта, а життя, здоров’я і безпека, визнаються найвищою соціальною цінністю. Тому, вирішуючи питання співвідношення норм ст.3 і ст.53 КУ, не можливо не визнати пріоритет забезпечення охорони життя, здоров’я і безпеки людини над правом на освіту.
Тим, хто наполягає, що вони мають «конституційне право», ситуацію потрібно розглядати у співвідношенні «Я-СПІЛЬНОТА» і тоді усе стає зрозумілим: інтереси окремої людини не можуть домінувати над інтересами держави у збереженні життя і здоров’я її громадян.
Дитина, яка не отримала щеплення згідно календаря щеплень, не тільки є потенційною загрозою для оточення, а і сама знаходиться у зоні ризику: може сама захворіти при відвідуванні місць масового скупчення людей. Таким чином, держава реалізує право безпеки життя і здоров’я не тільки усіх учнів і працівників школи чи дитячого садка, але і захищає саму нещеплену дитину.
Ніякого порушення права на освіту тут не має – воно гарантоване усім, але реалізувати його можливо згідно загальновідомої процедури.
Наприклад, для зарахування дитини у загальноосвітній заклад, батьки повинні виконати декілька юридично знакових дій: написати заяву, надати свідоцтво про народження дитини, медичну довідку. Та якщо батьки не виконають цих умов, наприклад не забезпечили планові щеплення дитині, чи можливо вважати це підставою стверджувати, що порушено конституційне право на освіту – звичайно ні! Навпаки, це свідчить, що батьки не виконали своїх обов’язків і не забезпечили дитині доступу до освіти.
Крім того, згідно ч.3 ст.53 Закону України «Про освіту» встановлено, що «Отримувачі освіти зобов’язані: поважати гідність, права, свободу і законні інтереси усіх учасників освітнього процесу, додержуватися етичних норм. Відповідально і дбайливо відноситись до свого здоров’я, здоров’я оточуючих».
Тому заборона, передбачена ст.15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних захворювань», є абсолютно цивілізованою та не суперечить нормам Конституції України, адже спрямована на реалізацію її норм, встановлених ст. 3 КУ.
Крім того, що права, встановлені Конституцією України, реалізуються безпосередньо відповідними засобами, а не як кому заманеться, у деяких випадках конституційні права можуть і обмежуватися. Наприклад, у разі введення Кабінетом Міністрів України карантину на окремих територіях, переміщення забороняється.
Але, це ще не все! Як встановлено ч. 4 ст. 43 КУ: «Кожний має право на гідні, безпечні та здорові умови праці». Тому присутність у закладі освіти нещепленої дитини порушує конституційне право педагогів на працю у безпечних умовах, бо така дитина несе потенційну загрозу їх життю і здоров’ю та для усіх дітей закладу.
Давайте будемо послідовними: право однієї особистості на освіту закінчується там, де починається право колективу на забезпечення життя і здоров’я.
У медзакладах району є можливість провести щеплення проти усіх керованих інфекцій згідно календаря щеплень – тому закликаємо батьків виконати обов’язки з захисту своїх дітей.
Володимир Бессікало,
директор (головний лікар)
КНП «Запорізький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ЗРР ЗО.
