У Запоріжжі відкрили перший цифровий освітній центр. Він запрацював на базі однієї зі шкіл. Сюди безоплатно зможуть приходити діти початкових класів. У першій половині дня вони підключатимуться до онлайн-уроків, які викладають у їхній школі, опісля – зможуть поглибити знання в предметних клубах центру.
Ноутбуки, навушники та інтернет — все це, необхідне для дистанційного навчання, є в освітньому центрі. Сюди можуть прийти учні з різних шкіл, аби підключитися до онлайн-уроків у своєму класі. Також діти здобуватимуть неформальну освіту: їм викладатимуть англійську та українську мови, математику. Ще будуть ігри для розвитку.
Аби потрапити до освітнього простору батькам необхідно заповнити реєстраційну форму, — розповіла спеціалістка з освіти спільного проєкту ЮНІСЕФ та благодійного фонду “Посмішка ЮА” Юлія Тюріна.
“Є багатодітні сім’ї, є сім’ї ВПО, коли декілька дітей, а технічного оснащення немає. Наприклад, коли один смартфон на всю сім’ю, або, наприклад, ноутбук. А не всі діти одночасно можуть приступити до освіти. Ці центри були створені, щоб діти 1-4 класів мали доступ до формальної освіти“.
Під час повітряної тривоги діти з вчителями спускатимуться до укриття. Там виконуватимуть вправи, аби стабілізувати психоемоційний стан, а потім продовжуватимуть навчання в ігровій формі, каже фасилітаторка Анна Клименко:
“Робимо дихальні вправи, наприклад, вправа “Долонька” — коли вдих і видих, тоді налаштовується наше дихання. Можемо краще заспокоїтись. Після того, як емоційний стан дітей стабілізується, ми розпочинаємо якусь роботу. Може бути просто ігрові форми, або іде вже з навчальною метою“.
Четвертокласниця Катерина Дригинич прийшла до цифрового освітнього центру разом із мамою. Дівчинка розповіла, що майже півтора року її родина жила на заході країні, до рідного міста повернулася кілька днів тому:
“Онлайн навчання неважко, але воно мені не подобається, тому що немає спілкування прямого з людьми, вчителями. Коли ти так довго ні з ким не спілкуєшся, хочеться вже швидше до школи”.
Школа має облаштоване укриття — це було одним із переконливих важелів повернутися додому, каже Світлана Дригинич, мама Катерини:
“Складно для мене було як для мами, тому що в мене тепер три школяра — 10-ий, 8-ий і 4-тий класи. Треба постійно перевіряти, чим діти займаються в навчальний час“.
Ярина Макота в цій школі навчається з першого класу, тому зраділа, що саме тут відкрили освітній центр: “Сумувала. Тут є мої друзі”.
Юлія Макота, мама Ярини, каже: для дітей спілкування з однолітками — дуже важливе: “Ми з радістю сьогодні прийшли до школи та побачили однокласниць, однокласників, батьків, учителів. Це заряд енергії”.
