Ірину Балог-Голікову одна із газет Дніпровщини недавно називала командиром «криничанського культмасового батальйону». В рідних Криничках вона керувала місцевим Будинком культури. «Я 29 років працювала в культурі, понад 10 з них – директором Центрального будинку культури Криничанської селищної ради», – розповідає пані Ірина.
Але, як і у багатьох українців, життя жінки кардинально змінилося з початком війни. Спочатку Ірина Юріївна активно допомагала Збройним силам України — займалася волонтерством, також на своєрідний волонтерський центр перетворився й будинок культури, який вона очолювала. А восени минулого року пані Ірина за власним бажанням змінила посаду «культмасового комбата» на звання солдата – долучилася до лав 151 окремої механізованої бригади.
«Я – доброволиця, і цим пишаюся! Чому прийняла рішення так змінити своє життя? Вважаю, що зараз неможливо лишатися осторонь і жити за принципом «моя хата з краю». Кожен із нас, українців, зараз повинен встати на захист — своєї держави, свого села, свого міста, своєї справи, своєї родини, свого будинку. Тільки гуртом ми всі й переможемо!», – розповідає Ірина Балог-Голікова.
А наприкінці розмови Ірина Юріївна поділилась з нами своєю мрією: «Хочу, щоб на світі зовсім не було kaц…пiв». Сказала жорстко, відверто, без купюр…
