Його приємний баритон запам’ятовується відразу: «Радіо Запоріжжя», при мікрофоні Герман Дубінін… Радіо-, тележурналіст. Більшість запорізьких колег Германа знають по роботі на обласній телерадіокомпанії. Проте не всім відомо, що військовий досвід він отримав ще в 2015-2016 роках, коли був учасником АТО. Після 16 місяців служби чоловік знову повернувся у журналістику. Тоді ж було створено і його відому радіопʼєсу “Бліндаж”, яка свого часу стала переможцем творчого конкурсу НСЖУ.
Війна не для слабких духом людей. Герман Дубінін, як справжній патріот України, пішов до війська у перші дні повномасштабного вторгнення рф. З 5 березня 2022 року він знову в артилерії захищає рідні землі від окупантів. Якось йому запропонували перейти у пресслужбу Сил оборони, на що він відповів: «А воювати хто буде?!»
У передостанній день своєї відпустки Герман завітав до Центру журналістської солідарності Запоріжжя, поспілкувався з колегами. Про війну говорив стримано, більше – про підтримку друзів, колег. І ще – про творчість. Так, Герман пише, коли випадає вільна хвилинка. Його радіоп’єса “Бліндаж”, створена за часів АТО, була відзначена на одному з журналістських фестивалів. До своїх творів Герман Дубінін ставиться прискіпливо, каже, що зараз п’єсу написав би по-іншому. Має нові творчі плани.
Журналісти ставили захиснику чимало різних запитань. Приміром, наскільки відрізняються бойові дії у 2015-2016 роках і сьогодні, про підступність ворога, тривалість війни та перемогу.
– Бойові дії відрізняються принципово. У 2015 році під Авдієвкою ми здійснювали артпідтримку операції біля промзони. Виїжджали під вечір, верталися зранку. Вночі стояли замасковані й чекали наказу. Коли відстрілялися, одразу їхали на нашу тимчасову схованку.
Зараз – інакше. Іноді нас накривають під час наведення або навіть у тимчасових схованках у посадках. Надзвичайно зросла роль БПЛА. І у нас, і у ворога. Зараз заряджати і стріляти треба дуже швидко. Військові дії 2016 року здаються тепер “полігоном”. Ворог моментально орієнтується і прилітає відповідь.
В один з перших моїх виїздів, коли я був навідником, нас вдень накрили на бойовому чергуванні. Очевидно, що ціллю була вся батарея. Але снаряди впали поруч саме з моєю машиною. Після першого вибуху ми зрозуміли, що б’ють саме по нас і забігли в яму, думаючи, що робити далі. Мехвод крикнув командирові: «Приймай рішення!». Той зреагував: «Біжимо до самоходки!»… Тоді нас пронесло, але «Градами» ту місцину накрили пізніше, так що рішення командира було правильне.
Ще один випадок, коли в останні дні квітня повернувся після лікування навідник. І в цей же день русня обстріляла нас фосфорними ракетами. Багато жартів було на адресу навідника: “Це вони тобі салютували?”.
Про плинність війни та перемогу
Нацизм приречений як типова антисистема, яка жере сама себе. Так самозруйнувався гітлерівський нацизм, так здохне й путінський. Вони приречені. Ця війна – агонія «четвертого рейху». Але вони дуже багато крові хочуть і можуть пролити на шляху до своєї прірви. Наше завдання на шляху до Перемоги зараз не «пришвидшити смерть Мордора», він уже конає. Треба зберегти якнайбільше життів, добиваючи цього монстра.
Гадаю, генерал Залужний діє правильно. Пріоритетом має бути мінімізація втрат. Тож швидкої перемоги ми не чекаємо, але впевнено продовжуємо виснажливу боротьбу. Власне, цим ми й відрізняємося від ворога.
Наш ворог моніторить інформаційне поле набагато краще аніж більшість моїх колег-журналістів. Вони дуже уважно спостерігають за тим, що коїться у наших соцмережах, тож будьте пильні, – застеріг медійників Герман Дубінін і подякував усім.
– Я постійно відчував вашу підтримку, – зазначив Герман Дубінін. – Приємно було одержати на журналістське свято Почесну Грамоту від НСЖУ, привітання і продуктовий пакет від Центру журналістської солідарності, допомогу від волонтерів ГО «Запорізькі Берегині», яке очолює Олена Шевчук, моя колишня колега, відома тележурналістка, а нині не менш відома волонтерка. Найголовніше – ми постійно відчуваємо вашу підтримку, ваше плече, ми знаємо, за що воюємо, кого і що захищаємо.
Після зустрічі колеги ще довго не відпускали воїна. Подарували йому власноруч виготовлений оберіг в національних кольорах, фотографувалися на згадку, бажали здоров’я, перемоги і творчої наснаги.
Нехай янголи оберігають тебе, воїне! Повертайся живим, з Перемогою!
Наталія СТІНА.
