Напередодні Дня Збройних Сил України у теплій атмосфері Центру журналістської солідарності відбулася цікава зустріч з нашими колегами-журналістами, які стали на захист України, нині несуть службу чи вже звільнилися із лав ЗСУ. Щиро, з пошаною поздоровили дорогих гостей – Володимира Москаленка, Сергія Скібчика, Андрія Андрієнка, Олександра Верьовкіна – з професійним святом, вручили подарунки. Але про все по порядку.
Розпочинаючи захід, співкоординаторка Центру, відповідальна секретарка ЗОО НСЖУ Валентина Манжура, зокрема, зазначила:
– Першочерговим завданням для Запорізької обласної організації під час війни стала допомога мобілізованим журналістам та медіапрацівникам, які зараз на фронті. Сьогодні ЗСУ відіграє вирішальну роль у захисті країни. Повномасштабний наступ ворога змусив багатьох запорізьких журналістів взяти до рук зброю. Серед них – Лариса Мала, Богдан і Тарас Василенки, Герман Дубінін, Віталій Голод, Тарас Білка, Яків Носков, Віктор Сосницький, Олександра Давиденко та багато інших. Всі вони представлені на оновленій фотовиставці в Центрі.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. До розмови запросили колег-військовослужбовців та ветеранів. Обговорювали, зокрема, інформаційну стійкість та важливість журналістики у цей складний час.
Володимир Москаленко має вагомий досвід в журналістиці, працював на телебаченні, в газеті «МИГ», свій військовий шлях починав з АТО і вдруге продовжив з перших днів великої війни. Нині він ветеран ЗСУ, працює в управлінні з питань ветеранської політики ЗОВА, допомагає у вирішенні проблем колишнім військовим та їхнім родинам. Його робочі будні складаються також з важких моментів: «…Учора брав участь у похованні воїна, який помер від ран – Святослава Наумічєва, командира відділення 110-ї бригади, сина колишнього мера Енергодару. Сьогодні нова церемонія прощання… І жителі Запоріжжя, і вся країни повинні знати й пам’ятати, завдяки кому ми живемо. Віддавати полеглим захисникам належну шану.»
– Війна кардинально змінила життя всіх нас і моє також. Не просто було після АТО повертатися до журналістської діяльності. Після лютого 2022-го, нового етапу війни, воював у лавах 6 стрілецького батальйону допоки мене не списали за станом здоров’я. До основної професії вже не повернувся. З війною журналістика змінилася, її форма, подача. Дуже важко існувати друкованим ЗМІ, трансформації зазнали телебачення та радіо. Нові технічні засоби сприяли розвитку інтернет ресурсів, нових медіа, прийшло нове покоління. На мою думку, зараз це більше інформаційна діяльність, – зауважив В.Москаленко.
Цю ідею розділяє й Олександр Верьовкін, колишній редактор газети «Запорозька Січ», заступник командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення, демобілізований влітку цього року. Він каже, що бачить в інформаційному просторі телеграм-каналів, ФБ, Тік-Ток – 80% маніпуляцій, які шкодять українському суспільству. Тому особливо важливо справжнім журналістам розвінчувати фейки, писати чесно та неупереджено.
Прес-офіцер 65-ї бригади, екс-керівник газети «Володимирецький вісник» Сергій Скібчик, який має понад 20 років журналістського стажу, вважає інформаційний фронт у війні одним з найголовнішим.
– Від того, наскільки об’єктивно ми будемо подавати новини, приміром, про підрив Каховської ГЕС чи про обстріл «ОХМАТДИТу», світ сприйматиме війну в Україні. Інформація проходить через руки, очі, душу і серце наших журналістів. Все це дуже важливо! До нас часто приїжджає іноземна преса, це говорить про увагу до нас. Світ, хоч і втомився, але будує свою парадигму, спираючись на те, що ми їм покажемо. Важлива подача повної і правдивої інформації.
Коли канал BBC запитує, як ви ставитеся до того, що США хоче зменшувати військову допомогу? Що вам дуже потрібно, яка зброя? То розумієш, що частинку твого голосу почують у Європі й буде враховано при прийнятті рішень. Важливо розвивати інформаційний фронт – від нього залежить наше майбутнє і чи будуть закордонні друзі сприймати нас як рівноправних партнерів, – наголосив прес-офіцер.
Відомий фотокореспондент Андрій Андрієнко, чиї роботи публікували The Washington Post, The Guardian, сьогодні теж служить в ЗСУ. Він відзначив, що в армії використовують здібності людини за призначенням: ІТ-спеціаліст може служити в кібервійськах, хтось водієм, ремонтником…
– Я, як фоторепортер, працюю в прес-службі ЗСУ. І на моєму прикладі видно, що враховуючи професію, військовослужбовця ставлять туди, де потрібно. Так, в інтерв’ю з колегою по взводу Геннадієм, звичайним жителем с.Біленьке, запитав, що для тебе Армія? Чоловік відповів, що це – відповідальність, відчуваєш, що за тобою родина, твої земляки з Біленького, рідна країна. Воюєш за майбутнє наших дітей!
Ми неймовірно пишаємося силою і відвагою наших колег-журналістів, які змінили диктофон та камеру на зброю і пишуть сьогодні новітню історію України!
На завершення зустрічі співкоординаторки Центру Наталія Кузьменко та Валентина Манжура вручили гостям у пікселі тактичний медичний рюкзак, патріотичні обереги, які виготовили майстрині Алла Шамрай та Світлана Костюк. А ветерани-письменники Іван Кушніренко та Пилип Юрик подарували нашим друзям свої книги. Усі разом зробили гарне спільне фото на пам’ять. Просимо Божого захисту для колег та усіх оборонців України!
Наталія Стіна.
Фото автора
