Широківська громада в скорботі: на війні загинув захисник Дударенко Савелій Сергійович, 2000 року народження.
“Савелій народився в місті Запоріжжі, там і навчався в школі. Мати хлопця, пані Анна, пригадує, що в ті часи Савелій був шибайголовою, втім йому не бракувало співчуття та чуйності, адже він завжди приходив на допомогу, – повідомляють в громаді. –
Десь з сьомого класу у хлопця прокинулася велика любов та пристрасть до кулінарії. Тож після закінчення навчання в школі, Савелій вступив на навчання до кулінарного ліцею на спеціальність повара-кондитера. Але життя склалося так, що він так і не встиг попрацювати за своєю професією, а робив на будівництвах, допомагав перекривати дахи в будинках.
«Він дуже багато готував і постійно це робив. Але крім такого захоплення, він ще дуже любив риболовлю. Завжди казав, що в Августинівці виходить неймовірна рибалка», — пригадує матір.
Але розпочалося повномасштабне вторгнення росії. В хрещеної Савелія, яка проживає в Августинівці, чоловік пішов воювати. Тож жінці не було кому допомагати. Савелій поїхав до хрещеної. Так він опинився у Широківській громаді.
Хлопець не забував за своє захоплення кулінарією, воно навіть стало йому в пригоді. Він завжди робив багато всіляких смаколиків для бригади, в якій служить чоловік хрещеної.
Коли Савелія призвали на службу в лавах ЗСУ, хлопець захищав нас на Покровському напрямку, одному з найнапруженіших віддтинків фронту. В одному з багаточисельних боїв з окупантом Савелій отримав осколкове поранення і декілька тижнів пробув у шпиталі. Після цього, він вирішив, що його побратимам потрібна допомога, тож вирушив назад на передову.
Наш Герой завжди був на зв’язку з рідними:
«Зазвичай він писав мені в мессенджерах, телефонував рідко, бо там погано зі зв’язком, є тільки інтернет. Завжди заспокоював мене, що все буде добре, і що повернеться живим», — пригадує мати.
На жаль, в одному з боїв Герой загинув.”
Щирі співчуття рідним та близьким Савелія.
Вічна память і слава Герою!