Ще одна важка звістка для Широківської громади…
Повідомляється, що “Додому на щиті повернувся захисник Антон Бородавко, уродженець села Широке, 1986 року народження.
Сестра згадує його з теплом: усміхнений, життєрадісний, безтурботний — він завжди знаходив вихід навіть із найважчих ситуацій.
«Він постійно сміявся, — каже пані Валентина. — Мама його навіть називала пустосміхом. А він тільки ще ширше усміхався у відповідь».
Механізми, трактори, машини — все, що мало колеса й двигун, було його стихією. Деякий час Антон працював на заводі «Запоріжвогнетрив», та серце його залишалось у рідному Широкому. Він повернувся додому, щоб знову сісти за кермо трактора, відчути запах рідного краю й віднайти спокій у простій роботі, яку щиро любив.
Та найбільше Антон любив свою кохану Катерину і двох діточок. Саме заради них, заради їхнього майбутнього, він і пішов на війну, коли його призвали. Пішов, як завжди, з усмішкою: «Я впораюся».
Він пройшов навчання в Україні, став механіком-водієм. Побратими називали його просто — «Механік». Бо міг оживити будь-яку техніку, навіть ту, що, здавалось, ніколи вже не рушить.
Того трагічного дня він знову «виїхав працювати» — рятувати своїх побратимів. «Все буде добре», — написав він додому. Це були його останні слова.
Десять місяців рідні чекали, молились, вірили. Але доля розпорядилась інакше. У нього залишилися рідні, кохана Катерина та двоє дітей. А у них — пам’ять. Та, яку ми всі маємо берегти. Бо такі, як Антон, тримають на своїх плечах небо України.
Він поклав на вівтар нашої свободи своє життя — найцінніше, що мав.
І поки ми пам’ятаємо, — він живе.”
Вічна память і слава Герою!