Червоний промінь

Кушугумська громада в жалобі: на щиті повернувся Олексій САНЬКО

З глибоким сумом жителі Кушугумської громади сприйняли новину, що загинув мешканець селища Балабине — Санько Олексій Андрійович, 1991 р.н.
“З дитинства Олексій був відповідальним, щирим і небайдужим до чужого болю. Його життєвий шлях — це приклад самовідданого служіння людям і Батьківщині. Свій перший ратний обов’язок перед державою він виконав у Збройних Силах України, в Президентському полку в місті Києві. Після повернення до цивільного життя працював інкасатором в Ощадбанку, а згодом — у патрульній поліції міста Запоріжжя. Там він здобув звання старшого лейтенанта, отримував численні відзнаки за зразкову службу, був взірцем чесності та відваги. Після добровільного звільнення з поліції Олексій не залишив своїх принципів.
З перших днів повномасштабного вторгнення, без повістки, він добровольцем прибув до військкомату. Спочатку обороняв Запорізький напрямок під Оріховом, брав участь у боях поблизу Роботиного. Згодом приєднався до 12-ї бригади спеціального призначення «АЗОВ», у складі якої протягом двох років боронив країну на найгарячіших ділянках фронту: в районі Оріхова, Серебрянського лісу, м. Торецька.
Загинув 01.05.2025 р. у бою під час виконання бойового завдання у населеному пункті Костянтинівка, Краматорський район. Його останній вихід тривав 20 днів. Олексій неодноразово повторював: «Я своїх хлопців не кину» — і до останнього подиху дотримувався цього слова. Він прийняв удар на себе, захищаючи побратимів.
Усі, хто знав Олексія, пам’ятають його як “моторчика” — невгамовного, життєрадісного, доброго й відкритого до людей. Він був душею компанії, любив грати у шахи та футбол. Позивний «Аксель» — на честь пса-робота з фільму — став для нього символом відданості та сили. Цей позивний лунав у раціях і в серцях тих, хто був поруч із ним.
Найбільше Олексій любив свого сина Кирила. У кожному бойовому виході з ним були іграшкові машинки сина — як оберіг, як частинка дому, яку він ніс із собою в саме серце бою. Думками батько і син завжди були разом.
Олексій дбав про побратимів як про братів. Його доброта, сміливість, відданість залишаться в серцях тих, хто мав честь бути поруч з ним,” – йдеться у повідомленні громади.
Вічна пам’ять Герою!