Заступник командира однієї з рот 151-ї ОМБр молодший лейтенант Артур Кузьменко до армійської служби вчителював у Кушугумській гімназії «Інтелект», даючи учням знання з історії та географії. Це його рідна школа, тут навчався, отримав міцні знання. Допитливий, цілеспрямований, кажуть педагоги, у гімназії був учасником драматичного гуртка. У 2018 році закінчив ЗНУ за спеціальностями «Менеджмент», «Країнознавство».
Активно займався громадською діяльністю: керівник запорізького осередку партії «Демократична сокира», волонтер. У травні-червні 2022 року разом з однодумцями-волонтерами організували отримання міжнародної гуманітарної допомоги для переселенців, що прибули в Кушугум. Також допомагав військовому шпиталю.
– В армійських лавах перебуваю вже понад вісім місяців, з жовтня минулого року, — розповідає він. – Від повісток не ховався, чекав своєї черги й дочекався. Потрапив до нашої славетної 151-ї бригади, спочатку на солдатську посаду. А вже потім успішно закінчив курси в столичному військовому інституті, опісля повернувшись до бригади у найпершому офіцерському званні.
Порівнюючи свою солдатську та офіцерську службу, приходжу до висновку, що в офіцерів на порядок вищий рівень відповідальності. Оскільки відповідаєш не тільки за себе, а й за підлеглий особовий склад. Солдати, як на мене, – це дорослі діти, ніби як учні, лишень з більшим рівнем проблем. Тож стає у пригоді досвід учителювання.
Маємо розуміти, що, по всьому, ця війна може триватиме ще довго. Тож мусимо зробити все можливе і неможливе, щоб цей термін якомога зменшити, щоб наші діти чи навіть онуки не стикнулися з таким страхіттям. «Contra spem spero!» – підсумував крилатим висловом свої думки Артур.
