Любити рідне Запоріжжя, знайомити земляків і гостей міста його таємницями та принадами, постійно пізнавати нове, займатися творчістю – стиль життя запорізької гідеси Валентини Вініченко, відомої за брендом «Під парасолькою». Також з 2014 року вона допомагає армії. Масштаби праці просто вражають: за 10 років війни волонтери з її об’єднання «Під парасолькою» сплели для військових півмільйона квадратних метрів маскувальних сіток, виготовляють костюми–«кікімори» та чохли на шоломи.
Про те, як із рибальської сітки і клаптиків тканини невтомними жіночими руками виготовляються маскувальні сітки для потреб наших військових, Валентина Степанівна розповіла журналістам в Центрі журналістської солідарності м.Запоріжжя. Вона пригадала, що перші сітки розміром 42 кв.м були важкі – 32 кг. Зараз їхня вага 6,5 кг. Змінилися матеріали і технологія виготовлення. Сітки проходять тестування за участю військових. Вони повинні задовольнити вимоги бійців, адже від цього залежить їхнє життя і збереження техніки. В залежності від пори року сітки бувають зелені, жовті, білі.
Але найбільша їхня новація – створення картин-сіток, виконаних в унікальній техніці. Її розробила донька знаної гідеси – технолог Катерина Вініченко. Вони є справжніми витворами мистецтва. Це сітки-картини “Розлючена вишиванка”, “Україна”, “Розвідники в квітах”. До речі, картина “Україна” була продана на аукціоні в Кракові. Кошти за неї спрямували для потреб ЗСУ. В плетінні сіток-картин використовуються тканини 18-32 кольорів і відтінків.
Чи знайде себе розвідник посеред квітів?
За кілька місяців безперервного в’язання у зелено-охристо-коричневих кольорах майстриням захотілося свята. А тут наблизився День Вишиванки. “Хочемо вишиванку!” – сказали дівчата. І зробили собі такий подарунок.
Ідею наступної роботи для душі подарувала чотирирічна дівчинка Кіра, яка намалювала на аркушику “Розвідники у квітах”. Малюночок надіслали хлопцям, а майстрині створили справжній шедевр, однойменне полотно розміром п’ять на 1,7 метра. “Дуже швидко плели, бо кожен захотів хоч одну стрічечку вив’язати, – посміхається Валентна Вініченко. – Ми її дуже любимо. І хлопці-розвідники люблять. Коли вони приїжджають за готовими сітками, ми кажемо: “Віддамо сіточку, коли ви на оцій картині себе побачите”. Хлопці шукають-шукають, і не знаходять))). Дуже їм такі жарти подобаються”.
А до наступного державного свята Валентині Степанівні захотілося і самій сплести картину. Над “Дубами України” вона працювала п’ять ночей, вив’язала окремі частини, а потім за допомогою колеги Тетяни Листопад за два дні сплела центральну частину. Робота вийшла розміром 6,5 на 3,5 метра – гарна, яскрава і дуже енергетична. “Нам дуже хотілося, щоб кольори нашого прапору були на нашій картині. І, звичайно, дуби, калина, мальви – це ж наше все!”
Коли пішов другий рік війни, ворог міцно закопався у нашу землю. Як усі ми, волонтерки відчували лють до зайд. І невтомно плели маскувальні сітки з пікселю. Який бійці іще називають “Розлюченою вишиванкою”. Тож нехай і картина така буде! І створили – вже на честь другого воєнного Дня Вишиванки. Та таку, що за неї гроші чималі пропонували.
На Великдень створили Пасхальну картину, яка поїхала в Фінляндію. Ось так і вийшло: кожне свято майстрині відзначають по-своєму – картиною-сіточкою.
“Зробіть укриття для 10 тисяч танків чи БТРів – тоді й “поговоримо”
Хтось скаже: навіщо волонтерки витрачають час на витребеньки? Адже замість них можна ще захисних сіток наробити.
“Знаєте, що я кажу таким порадникам? – запитує Валентина Степанівна. – Приходьте до нас і працюйте. Як тільки ви півмільйона квадратних метрів сіток для укриття орієнтовно 10 тисяч танків чи БТРів зробите, як ми це зробили з 2014 року, – ось тоді я з вами поговорю. Це по-перше.
По-друге, картини і хлопцям подобаються, і нам настрій піднімають. Після кожної такої картини ми удвічі швидше працюємо.
І, до речі, за принципами дерев на картинах ми тепер і деякі маскувальні сітки плетемо. Днями такий “ліс” вив’язали, що хлопці казали: командир їхав – і не помітив”.
Майстрині волонтерського центру “Під парасолькою” щедро діляться своїм умінням з іншими і регулярно проводять майстер-класи. До речі, на майстер-класі у краєзнавчому музеї археологиня Зоя Попандопуло встановила, що унікальна технологія плетіння “за почерком” дуже нагадує геометричні меандри, які вважають найстародавнішим символічним зображенням природних стихій. Навчили також цій справі Раду ветеранів ЗТЗ, жіночок-волонтерок з Широківської громади, тепер вони плетуть сітки із задоволенням.
Дізнатися про добрі справи волонтерського товариства “Під парасолькою” можна, знайшовши його на Фейсбуці. До речі, днями у Краєзнавчому музеї м. Запоріжжя відкривається виставка «Маскувальний Арт» – завітайте, ви обов’язково отримаєте задоволення від цього незвичайного мистецтва! А за благодійні пожертви волонтерки зможуть придбати матеріали для подальшої роботи.
Наталія Стіна
