Українець за національністю (народився в українському селі Обухівка, що на Білгородщині) Василь Єрошенко був незрячим письменником, музикантом, співаком, поліглотом, етнографом, мандрівником, шахістом (в 1938 році Василь Якович на всесоюзному турнірі зайняв третє місце серед найсильніших шахістів країни), педагогом, глибоким знавцем есперанто.
Людина-легенда
Єрошенко – напівлегендарний чоловік, який, втративши зір, промандрував пів світу, вивчав звичаї та побут не одного десятка народів, опанував і вільно володів сімнадцятьма мовами, написав чимало наукових праць і художніх творів. Талановитий письменник-символіст, тифлопедагог, есперантист — він мешкав в Японії, Англії, Сіамі, Бірмі, Індії, Китаї, країнах Західної Європи, був особливо відомим у Японії та Китаї, де вийшла низка його книжок.
В Токійському та Пекінському університетах викладав есперанто. У Бірмі був директором школи для сліпих. Пізніше Єрошенка запросили до Туркменії розробити і запровадити на практиці систему навчання для незрячих дітей. Одинадцять років провів він у Середній Азії. В Ашхабаді, а потім у фортеці Кушка керував першим у республіці дитячим будинком- інтернатом. Досконало вивчивши мову пушту, він розробив туркменську абетку для сліпих, яка було визнана як «найкраща з усіх, складених доти».
Єрошенко вмів гарно грати та співати. Василь Якович знав безліч українських народних пісень, особливо любив «Розпрягайте, хлопці, коні», «Закувала та сива зозуля», а також пісні на слова Шевченка («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий»), постійно виконував їх, захоплювався давньою та сучасною історією українського народу. За кордоном здійснив постановку дитячої опери М. Лисенка «Коза-дереза», в якій виконував майже всі закулісні ролі, режисерував сценічні дії, давав консультації з української мови.
Архіви Єрошенка
За кілька днів до смерті В.Я. Єрошенко ще встиг упорядкувати свої архіви та заповісти їх товариству сліпих. Родичі передати рукописи вагою в три тонни до Старооскольського райвідділення сліпих. А потім сталася більш ніж сумна подія: знайшлися невігласи, котрі вважали Єрошенка диваком – і архів було спалено. Величезна кількість творів була втрачена назавжди.
Переклади Лу Сінем (китайський письменник, основоположник сучасної китайської літератури) творів Єрошенка стали тим фактором, який увів цього письменника-символіста українського походження у коло визначних діячів світової літератури, закріпив назавжди його твори у ній.
В Україні (своїй Батьківщині) всебічно обдарований письменник, великий гуманіст донедавна був майже не знаний. В українській пресі згадка про сліпого письменника- самородка Василя Єрошенка уперше промайнула наприкінці 1966 року в статті Ст. Тельнюка «Сторінками історії». З початку 2000-х творчість В. Єрошенка почали активно досліджувати в Україні. Але широкій громадськості його ім’я досі залишається майже не відомим.
Портал «Експеримент»
