З таких слів виконавчого директора ПП «Агрофірма «Славутич» Івана Костенка і почалася наша розмова про весняні турботи в господарстві. Агропідприємство – одне з економічно потужних у районі, серед міцних господарств в області.
Зараз тут обробляють 8600 гектарів посівних площ, які розташовані в чудових селах Запорізького району – Лукашеве, Веселе, Петрополь, Миколай-Поле, Яворницьке, Августинівка, Відрадне, інших, дякувати Богу, не сплюндрованих ворогом. До війни тут впроваджувались цікаві проєкти з розвитку, було багато планів на прийдешнє, яким би неодмінно здійснитись,
адже люди, об’єднані високим іміджем і маркою господарства, уміють працювати на своїй землі.
Але настало «время люте», як сказав Поет, тож усі плани тепер дещо приземлені, наближені до складних сучасних реалій. Окреслені головним – необхідністю виростити новий хліб, щоб нагодувати людей, підтримати ЗСУ, і
таким чином наблизити таку жадану Перемогу. Так міркує Іван Костенко, хлібороб Божою милістю з майже піввіковим стажем
роботи в аграрній галузі.
-Зиму пережили важко, – не приховує Іван Якович. – Не було реалізації ні соняшника, ні пшениці, відповідно скрутно з коштами. Зазвичай , по мерзлоталому грунту вносимо під озимі аміачну селітру, підгодовуємо пшеницю. Це слід робити у найсприятливіші терміни, цьогоріч трималися до останнього. Але, зваживши можливості, попри дорожнечу, а це обійшлося
понад тридцять тисяч, закупили сульфат амонію і підгодували 960 гектарів рапсу, внесли добриво на 910 гектарах пшениці, посіяної по кращих попередниках – рапсу і гороху. Також підживили 130 гектарів площ з озимим ячменем, – встигли по мерзлоталому грунту.
Зараз, за словами виробничника, триває приготування розчину з мінеральних добрив. Іще в добрі часи в господарстві налагоджено процес виготовлення цього продукту, який має широкий спектр застосовування в технологіях
вирощування сільськогосподарських культур. «З минулого року залишилася аміачна селітра. Плануємо закупити двісті тонн карбаміду, щоб приготувати до 600 тонн такої суміші. Уже виготовили 120 тонн, як набереться двісті, почнемо
підживлення пшениці і ячменю, які загалом займають 3800 гектарів площ. Це складне добриво пролонгованої дії допоможе нам зміцнити після зими посіви озимих, дати їм силу, щоб швидше і активніше пішли в ріст.”
Звісно, міркує Іван Якович, було б ідеально провести кілька підживлень, суміщати такий процес з внесенням пестицидів, фунгіцидів, як того вимагає сучасна агротехнічна наука і як до війни практикували в господарстві, проте
господарів стримує брак коштів. Дві автівки майже щодня курсують в Миколаїв, в пошуках, де можна збути соняшник, пшеницю. Про ціни на збіжжя годі й говорити – на противагу підвищенню на добриво, пальне, вони істотно
впали.
Навесні в господарстві сіють горох, його буде загалом 650 гектарів, ячмінь і соняшник , – ця культура займе у структурі посівів 30 відсотків, інакше вижити буде вельми проблематично. Уже готова до виходу в поле і стовідсотково відлагоджена техніка, і навіть погода цієї весни на боці хліборобів. Іван Якович, який десятиліттями нотує показники вологи в грунті для порівняння, із задоволенням каже, що торік навесні в полі було 35 міліметрів вологи, а зараз її на сто міліметрів більше, що
подає надію на сприятливий ріст культур.
Окрім усіх факторів, головним все ж залишається людський. У господарстві роками склалася відповідальна високопрофесійна команда, очолювана директором Геннадієм Маричем. Сюди належать керівники основних підрозділів – головний інженер Володимир Курта, начальник механізованого загону Олександр Мазур, головний агроном Сергій Костенко та інші спеціалісти, кожен з яких на своєму місті самовіддано виконують свою справу. Зараз в господарстві готуються до проведення боронування, Цьогоріч, за словами керівника, технологія буде дещо спрощеною : якщо раніше боронували й двічі культивували поле, вирівнюючи його, як карту, то тепер буде боронування й обмежаться однією культивацією, надто високою є ціна
дизельного пального, первісний варіант обійшовся б не менш, як 700 гривень затрат на гектар.
Серед проблем, які обсідають голову керівників, виконавчий директор називає надто високі ціни на пально – мастильні матеріали, низькі – на пшеницю і соняшник, а ще – не вирішене питання броні механізаторів.
-Люди у нас високо свідомі, – каже Іван Якович. – І вносимо свій вклад в боротьбу з ворогом – допомагаємо лагодити техніку для ЗСУ, добровольцями пішли захищати Україну механізатори Валерій Краснокутський, Василь Яцола, Вадим Настич, кожен з механізованого загону готовий до них приєднатися. Настрій у всіх чітко визначений – йти до Перемоги. А я при цьому наголошую, що зараз у кожного з нас, хто працює для урожаю, своя місія – виростити хліб, зробити це якомога якісніше, забезпечити Україну продовольством. Адже хлібороби окупованих територій обмежені в таких можливостях. Тож зараз тут
і наш фронт, і наша передова. Разом – до Перемоги!
Ганна Кліковка
