Без дому. Життя спочатку
«Війна вигнала з дому, схопили дітей, стрибнули в машину й поїхали куди очі дивляться”. «Моє серце закам’яніло. Ніби хтось схопив його в долоню й міцно стиснув. Так і живу нині без серця, без емоцій, в режимі очікування, сподівання…» «Коли ми втікали від обстрілів, від смертельної загрози, то думали, що це ненадовго, що скоро повернемося…» “Дорога була дуже тяжка, обстріли, … Читати далі…
