Міністерство освіти і науки зібрало численні факти про кількість руйнувань, завданих українським закладам освіти внаслідок нападу Росії на Україну. Так, 3051 заклад постраждав від бомбардувань та обстрілів, 420 зруйновано повністю (статистика оновлюється). Розробляється стратегія відродження закладів, але насторожує те, що не всі вони будуть відновлені. За словами міністра освіти С.Шкарлета, «ймовірно, не всі зруйновані окупантами заклади будуть відбудовувати, оскільки це може бути «неефективно». Детальніше про це – читайте в останніх абзацах нашої статті.
У Запорізькому районі руйнування різного ступеня отримали: Комишуваська школа соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки, НВК «Джерело» смт Комишуваха, Новояковлівська філія Комишуваської гімназії «Джерело» (Комишуваська ОТГ), Лежинська гімназія (Степненська ТГ), Юльївська початкова ланка Новоолександрівської гімназії, Григорівська гімназія (Новоолександрівська ОТГ), Таврійська гімназія «Перспектива» (Таврійська ОТГ), дитячий садок в с.Вільноандріївка, школа в с.Вільноандріївка (Михайлівська ОТГ), школа у Тернуватській ОТГ, Навчально-виховний комплекс «Всесвіт», школа-інтернат у Матвіївській ОТГ.
Для кожного населеного пункту – школа це не просто осередок освіти, а й життя, розвитку, люди справедливо вважають: нема школи – нема села.
Наш біль – Лежинська гімназія
Найтрагічніша дата в історії Лежинської школи – це ніч з 22 на 23 грудня 2022 року. Приблизно о 2-й годині ночі дві ворожі ракети С-300 поцілили у будівлю закладу.
За офіційним повідомленням, «…перший снаряд влучив у середину навчального корпусу школи, другий – у шкільну бібліотеку. Будівля місцевої гімназії зазнала катастрофічних руйнувань. У будинках поруч вибуховою хвилею вибило вікна, пошкодило фасади, дахи та парканні огорожі. Поліцейські задокументували черговий терористичний акт військових злочинів РФ».
… Здавалося б, я не живу в с. Лежине, мої діти-онуки не ходять в цю школу, але коли вперше побачила фото руйнувань – мене саму ніби пробило наскрізь; вдруге я ридала, дивлячись відеоролік, створений вчителькою цього освітнього закладу. На ньому: працівники школи, батьки, жителі села дружно працюють, розбирають завали, а на передньому плані – на імпровізованій гойдалці катається сумна дівчинка-першокласниця.
На моїх очах (прим.: журналіста місцевої газети) цей освітній заклад оновлювався, набував сучасного вигляду, пам’ятаю, як раділа освітня родина кожному придбанню – це новий освітній простір та сучасне середовище у рамках програми НУШ, меблі, комп’ютери, смартдошки, дидактичні матеріали тощо.
Минув місяць, і я нарешті зателефонувала директору гімназії Олені Кучеренко, щоб запитати про масштаби руйнувань і якою бачиться майбутня доля закладу.
-18 січня спеціальною комісією було проведено обстеження будівлі для формування висновків експертизи. Результатів ми ще не знаємо, – розповіла Олена Володимирівна.
Вона знову повернулася спогадами у ту страшну грудневу ніч.
– Коли це сталося, і ми побачили наслідки обстрілу – плакали навіть чоловіки. Я всю наступну добу криком кричала, потім зібралася. Це шок, я пропустила крізь себе увесь цей жах. Дуже страшно. Не хочу, щоб жодна школа відчула таке горе! Це катастрофа для села. 270 дітей – дошкільна і шкільна ланки залишилися без свого освітнього дому! Тоді мене дуже підтримав колектив, діти, батьки, жителі села, родина. Навіть всі, хто на віддаленні, з-за кордону, інших міст, діти, батьки, випускники, писали, телефонували, говорили: «Тримайтеся! Ви нам потрібні!» Я не встигала читати, відповідати: повідомлення летіли сотнями, – згадує директор.
Спільне горе об’єднало людей, розбирати завали прийшли всі – педагоги, батьки, діти, випускники, дідусі, бабусі, депутати. Особливо багато виходило після січневих свят. Хто мав можливість – приходили кожного дня.
–Якби ви бачили, як дружно, завзято всі працювали. За ці 10 місяців так скучили за спілкуванням один з одним. Працівники гімназії частували усіх чаєм. Відбувалася соціалізація, комунікація, єднання. Втомилися ми вже вдома ховатися. Поприбирали подвір’я, вивезли, певно, більше 20 причепів сміття, уламків. До цих пір пам’ять на запахи. Пороху і пиляки.
Зараз згадуєш, яка була школа-красунечка: всюди ремонти, нові парти, дошки, меблі, у кожному класі телевізор, інтерактивна дошка, сучасний комп’ютерний клас.
… Я змогла зайти в свій кабінет, вдалося врятувати документи, меблі, а поруч, за стіною, у кабінеті завучів все плитами завалено, нічого не дістанеш.
Повністю знищено бібліотеку, книжковий фонд, друге потрапляння прийшлося у ліве крило школи – зруйновано усі навчальні кабінети, виходити на другий поверх небезпечно, конструкція в аварійному стані. Від обстрілів сусідніх громад та нашої громади відбувається сильна вібрація і конструкція постійно руйнується, існує загроза обвалу, тож ми не ризикуємо заходити і рятувати майно.
Через обстріл постраждали також навколишні будинки. І зараз продовжуються обстріли нашого населеного пункту. Нещодавно обстріляли і мою вулицю. Буквально за три будинки був епіцентр вибуху. Пошкоджено більше 15 будівель, 6 – зазнали сильних руйнувань (сильно пошкоджено або повністю зруйновано дахи, вибито вікна, вхідні і міжкімнатні двері), у трьох пошкоджено газопровід, знищено електролічильники. Дякуючи нашим енергетикам лінії електропередач полагодили, пошкоджені електролічильники замінені. Газ поки ще не підключено.
Що говорять щодо відновлення закладу
– Зрозуміло, що у держави, області та громади нині немає фінансів на відбудову школи. Треба шукати міжнародних інвесторів. Але поки населений пункт перебуває у зоні обстрілів С-300, це неможливо. Втім проведено будівельну експертизу, протягом 30 робочих днів підготують висновок, будуть надані рекомендації щодо будівлі. Далі прийматиме рішення балансоутримувач – сільська рада.
Приємно, що усі депутати, керівництво громади, жителі одностайні у рішенні – школа селу потрібна, треба докласти усіх зусиль для того, щоб її відродити.
Усі разом ми докладаємо зусиль щоб знайти країну-донора для будівництва нової школи. На все потрібен час. Головне – перемогти ворога!
Наші жителі живуть у постійному стресі. Шкода бідних дітей, які залишилися на території. Розумію, що більшість із них вночі не сплять, бо занадто гучно. Але не можу не пишатися нашими учнями, які зранку вже приступають до навчання, докладають зусиль, щоб засвоїти навчальний матеріал, – зазначила Олена Кучеренко.
Мужні педагоги не залишили рідну школу, своїх учнів
Діти наразі займаються дистанційно, онлайн, через комп’ютери, ноутбуки, телефони. Відповідно до обласної програми за підтримки іноземних партнерів незабаром отримають нові планшети. Уроки в зумі проходять згідно з навчальним планом: урок 30 хв., 10 хв. перерва, по 6-7 уроків щодня, а потім, якщо треба, індивідуальні консультації. На період тривоги заняття припиняються. Класні керівники на постійному зв’язку з дітьми, батьками. Із 23 педагогів майже всі залишилися вдома, тільки двоє працюють на віддаленні: одна – в Тернополі, інша – за кордоном. Остання розповідає, що в Україні все одно краща освіта. Безумовно, в Європі потужне матеріальне забезпечення шкіл, але немає такого підходу до учнів як у нас, таких якісних занять, бажання дати учням на уроці максимум, щоб засвоїли матеріал, навчання поєднане з вихованням, диференціація.
Наші учні, які виїхали за кордон, великі розумнички: тягнуть українську онлайн школу плюс навчаються офлайн в країні, де перебувають, іноземною мовою. Їм важко, але вони просто знають, що повертатимуться на батьківщину. Неймовірне покоління зростає.
Сільський голова та депутати: школі бути!
Степненський сільський голова Вячеслав Любименко наголосив, що Лежинська гімназія має великі руйнування. Факти пошкоджень зафіксовані в СБУ, правоохоронних органах, заведено кримінальну справу. І сільська рада, і депутатський корпус прийняли одностайне рішення про відбудову освітнього закладу. Лежине – найбільше село Степненської громади. Зверталися з цього приводу до органів державної влади, Кабміну, міжнародних організацій. Замовили експертизу, чекають рішення. Загалом докладатимуть усіх зусиль для відбудови нової сучасної школи.
Стратегія відбудови від МОН
В МОН працюють над стратегією відбудови українських шкіл. Першочергово відновлять заклади, що розташовані поза зоною активних бойових дій. Про це повідомив міністр освіти і науки С.Шкарлет під час візиту до Дніпра торік. За його словами, ймовірно не всі зруйновані окупантами заклади будуть відбудовувати, оскільки це може бути «неефективно». Натомість у МОН опрацьовують стратегію «великих опорних шкіл з власним парком шкільних автобусів для підвозу учнів. Міністр також розповів про плани створення на території таких навчальних закладів освітніх хабів, які поділятимуться на: дошкільну та позашкільну освіту, а також 1-4 класи.
Нагадаємо, що Єврокомісія виділила 100 млн євро на відновлення українських шкіл. Про це повідомила перша леді Олена Зеленська після зустрічі з президенткою Єврокомісії на Всесвітньому економічному форумі у Давосі: «Нові шкільні автобуси, ноутбуки, підручники. Усе це допомога Європейської комісії Україні лише за останній час, і вона безцінна, як саме навчання. Наші діти мають право та можливість навчатися. Це був дуже важливий сигнал про те, що допомогу потрібно надавати тут і зараз».
Наталія СТІНА.
Фото і відео Олени ВОРОБЙОВОЇ.
