З часом рідні краєвиди села стають для нас звичними ландшафтами, тоді як гості, які потрапляють на нашу маленьку Батьківщину, закохуються в них назавжди. І дійсно, стаючи біля величних, рукотворних курганів або дивлячись на менонітські могили, голова іде обертом від думки: скільки всього бачило наше Широке?!
Село розташовувалось у широкій долині й було одним із найбільших на Хортиці, а родюча земля сприяла успішному землеробству. Першу церкву в селі звели приблизно в 1835 р., і вона була точною копією першої дерев’яної церкви села Хортиця, яку розібрали, щоб побудувати нову. У 1873 р. на цьому ж місці збудували ще більшу та кращу церкву. Вона служила мешканцям сіл Нойендорф, Шонхорст та Нойенхорст. Споруду, що була зруйнована в 50-х роках минулого століття, використали як будівельний матеріал для зведення лікарні в селі Хортиця. У Нойендорфі також була й сільська школа. У 1934 р. млин, що знаходився неподалік, перебудували під середню школу. Село мало кілька промислових та торговельних закладів, і серед них – магазин, лісопильня, кілька млинів, а також контору із закупівлі зерна. У селі Нойендорф знаходилось Управління у справах сиріт Хортицької колонії. У 1909 р. село налічувало 45 господарств із населенням 887 осіб.
У 1910 р. назву села змінили на «Широке». Після Громадянської війни землю конфіскували та передали колгоспу. До наших днів збереглися кілька менонітських будинків, а також – нагробки на двох кладовищах.
Історія менонітів бере початок у XVI ст., коли у період Реформації з її бурхливими подіями релігійної боротьби та нетерпимості зароджується рух анабаптистів. Подібно до інших протестантських рухів анабаптизм з’явився в Європі на початку 1500 року як заперечення абсолютної папської влади і диктату Католицької Церкви. Це вчення дуже швидко стало відомим як лівий напрям протестантизму. У 1536 році до пацифістського та нонконформістського крила голландських анабаптистів долучився молодий священик, який відкинув вчення Католицької Церкви. Звали його Менно Сімонс, і саме він після невдачі у Мюнстері очолив релігійний рух, який у 1540 роках став відомим як менонітізм або менонітство. Упродовж 25 років М.Сімонс невтомно працював у Нідерландах та Північній Німеччині, поширюючи вчення та засновуючи громади. Йому вдавалося переховуватися, втікати від своїх переслідувачів, залучаючи на свій бік все більше прихильників.
У 1762-1763 роках, імператриця Росії Катерина ІІ видає Маніфест, в якому запрошує європейських колоністів оселитися в Росії. Після перемоги над турецькою Османською імперією вона завойовує безкрайні степові землі. Розуміючи, що ці території треба заселити якомога скоріше і створити буфер проти ворогів, Катерина ІІ прагне знайти перспективних колоністів, на яких можна було б покластися, і віддає перевагу німцям.
У 1788 р. перші шість менонітських родин залишили дельту Вісли і переселилися до Центральної України. Уже до осені наступні 228 родин переїхали на нові землі. Першими переселенцями стали меноніти релігійної громади Швейцарських братів. Група переселенців-колоністів з’явилася на Верхній Хортиці у липні 1789 року. Історія села Широке – німецька назва Ноєндорф, що означає «Широке селище», та села Водяне – німецька назва Розенбах, що означає «Долина троянд», почалася в 1790 році з переселення першої родини Браунів з Прусії. З часом на березі річки Томаківка з’явилося ціле селище німців-менонітів.
І центральним в цій колонії було село Широке. Основна забудова села здійснювалася в 1902-1918 роках, про що свідчать написи на будинках, що збереглися і сьогодні. В громаді велику увагу приділяли навчанню, культурному відпочинку та спорту. Для молоді були побудовані спеціальні місця для купання на берегах річки Томаківка. Вулиці тонули в буянні зелені садів, зводилися прекрасні архітектурні споруди та пам’ятники, розбивалися квітники, а вулиці вимощували добротною бруківкою, яка ретельно милася.
У 20-ті роки, під час голоду, в німецьких селах утворювалися громадські їдальні, була така й при Широкому. Під час колективізації на території теперішньої Широківської сільради було утворено два колгоспи: в селі Широке – колгосп імені Е. Тельмана, в селах Терноватка та Водяне – колгосп ім. Будьоного. Колгосп імені Тельмана був передовим колгоспом-мільйонером. У довоєнний період населення сіл Широке та Водяне складала незначна кількістю українських сімей – лише для потреби обслуговування німецьких.
Та в жовтні 1943 року практично всі німці-меноніти були евакуйовані німецькими військами. В наш час колишні поселенці та їх нащадки проживають в основному в Канаді та Германії. Але щороку, навесні та влітку, приїздять поклонитися землі, яка колись дала притулок їхнім предкам і довгий час була їх суворою Батьківщиною. Саме в період з жовтня 1943 року розпочалося масове заселення сіл українським населенням. Сім’ї заселялись в покинуті німцями будинки. В основному це були біженці з міста та навколишніх сіл, житло яких було зруйноване під час окупації та визволення.
Дякую за надані матеріали канадській менонітській діаспорі та письменнику Олександру Черноволу.
Ірина КРИКУНЕНКО,
с. Широке.
