Боєць на псевдо “Смерека” — військовослужбовець 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, які нині боронить Запорізький напрямок. Воїн став на захист України, надихнувшись історією власної родини — прадіди та прабабусі чоловіка боролись з росіянами у складі Української повстанської армії (УПА).
Рідні бійця “Смереки” переважно були у складі Служби безпеки УПА — повстанці продовжували боротьбу за вільну Україну після закінчення Другої світової війни:
«В нас село можна сказати, що було “бандерівським сердцем”, де зберігалися люди, які дуже великий внесок зробили в боротьбу. В мене родичі переважно були в Службі безпеки УПА, яка після Другої світової війни більш активно працювала, ніж сама армія, бо армія зменшувалась — тоді не було доцільно стільки людей тримати або вести таку боротьбу, оскільки Червона армія на багато сильніша була. І потрібно було входити в глибоке підпілля”.
Прадідусь “Смереки”, Мирослав, був у складі Служби безпеки УПА — зараз би чоловіка назвали контррозвідником, розповів боєць:
«Він сам народився у 1914-му році і щоб не піти в Червону армію записав себе на багато старшим. Він відпустив довгу бороду, завдяки цьому прадідуся мого дуже тяжко було зловити. І він дуже гарно грав свою роль. Цілий день він працював біля хати, весь день був біля хати. А вночі, коли всі засинали, було тихіше, він брав якийсь кошик, ніби йшов по гриби в ліс. Насправді в більшості випадків він йшов виконувати завдання”
У складі УПА були й прабабусі “Смереки” — Розалія та Ганна. Обидві дожили до проголошення Незалежності України й змогли побачити вільну країну:
«Після незалежності прабабуся Розалія, яка померла в 2002 році, вона ні татові, вона нікому нічого не розповідала. Мою прабабусю Ганну, вона в 2012 році померла, я її дуже добре пам’ятаю, вона мені дуже багато чого розповіла. Вона була зв’язковою УПА. Вона дуже гарна була, вміла співати, вона виконувала обов’язки більше акторські. З якихось москальких чиновників, або ще когось, витягнути якусь інформацію, знати, де він ходить”.
За їхню діяльність їх арештувала радянська влада, втім чоловікам вдалося визволити своїх коханих:
«Мій прадідусь, що з маминої сторони, що з татової, вони своїх дружин визволили з тюрми. Наприклад з татової сторони, мій прадідусь Мирослав, його жінка потрапила до КГБістів в руки, бо несла провізію в криївку: сир, масло, хліб. Її зловили по дорозі і відправили до тюрми. Але її прадідусь зміг викупити, якось домовитись. З маминої сторони, аналогічно. Романтична така історія, що мій прадідусь Микола визволив мою прабабусю Ганну”.
“Якщо ти потрапляєш в УПА, ти вже там навічно. Тим паче це служба безпеки була”.
“Смерека”
Як і його предки, “Смерека” теж став на захист України — у 2022 році долучився до лав армії як артилерист, а нині — розвідник БпЛА:
«Те, що робили мої предки, мене дуже сильно мотивує продовжувати їх справу. Навіть те, що в мене прадідусь був розвідником… Як потрапив у Збройні сили одразу: “В розвідку, в розвідку хочу попасти”. Попав в артилеристи, думав: “Все, я не знаю, що робити”. Я так хотів в розвідку. Мене це з дитинства манило. Ну я знав, що війна ще буде з кацапами. Це одразу було зрозуміло, мені навіть малому, коли на Грузію напали”.
З початку повномасштабно вторгення “Смерека” боронить незалежність України, зокрема стоїть на захисті Запорізького напрямку:
«Я раніше в артилерії служив, там був оператор-топогеодезист старшого офіцера на батареї. Я вже в 2022 так само літав — просто треба було більше в артилерійській роботі брати участь, ніж у розвідувальній. Зараз працюємо тільки як розвідка. Це ефективніше. В основному наша робота полягає це зберегти життя нашій піхоті. Це основна робота мавіковода-розвідника — запобігти штурмам, запобігти обстрілам
Нам кацапи не дадуть спокою ніколи. Мені бабусі, дідусі завжди так казали, поки вони є вони від нас не відчепляться. В моєї родини з ними окрема війна. І я дуже хочу, щоб на моєму поколінні вона завершилась нашою перемогою.
