«Я мріяв затрофеїти російський танк і я це зробив», – як гвардійці поцупили бойову машину з-під носа у окупантів
Звичайний слюсар, водій маршрутки, сталевар – саме таким до війни був запоріжець Андрій Дмитренко. Як і більшість українців, він просто жив, працював, виховував дітей. Не мріяв про подвиги чи військову славу. Його гордістю були сини – молодший став чемпіоном України з гандболу, старший пробився до олімпійської збірної з греблі. Сам же Андрій перепробував різні професії: водив автобус, працював на “Запоріжсталі” то сталеваром, то горновим. Ніщо не віщувало, що цей скромний працівник стане воїном. Але повномасштабне вторгнення росії змінило все. Саме такі звичайні українці, як Андрій, стали справжніми героями цієї війни, довівши, що для захисту Батьківщини не обов’язково бути професійним військовим – достатньо мати мужнє серце і любов до України.
Вже в лютому 2022 року Андрій Дмитренко пішов до військкомату. Проте його в армію не взяли – чоловік ще в юності був визнаний непридатним до служби у війську. Проте Андрій проявив наполегливість і навіть хитрість: «У квітні 2022-го я сказав, що втратив військовий квиток, де було написано про непридатність. І мене таки мобілізували», – розповів Андрій, який отримав у війську позивний «Собака».
Спочатку чоловік служив у 23 бригаді НГУ. Разом з побратимами він захищав від російської навали землі Донбасу, потім тримав рубежі біля селища Комишуваха Запорізької області.
У 2023 році Андрій Дмитренко перевівся у 15 бригаду Нацгвардії. Першими бойовими завданнями був захист позиції поблизу села Мала Токмачка під Оріховим Запорізької області. Влітку того року «Собака» брав активну участь в українському контрнаступі, отримав поранення. Та вже через місяць лікування повернувся до побратимів.
Якраз тоді гвардійці відбивали атаки окупантів поблизу селища Вербове на Оріхівському напрямку. Росіяни прагнули будь-що повернути втрачені в результаті контрнаступу позиції, а тому влаштували нашим воїнам справжнє пекло. «Ми десять днів сиділи в укриттях, не маючи змогу навіть вийти за припасами. Проте позиції втримали», – ділиться спогадами Андрій.
У листопаді 2023 року «Собака» був важко поранений. Відновившись, попрохав про перевод у танкісти – йому не відмовили.
Влітку 2024 року російські війська суттєво посилили тиск на Покровський напрямок. Для зупинки ворога у серпні того ж року туди перекинули один з найдосвідченіших українських підрозділів – 15 бригаду оперативного призначення «Кара Даг» Національної гвардії України.
Гвардійці одразу приступили до масованого знищення окупантів. Не останню роль в успіхах 15 бригади НГУ зіграла танкова рота, у якій служив Андрій Дмитренко.
Лінія оборони бригади проходила між населеними пунктами Селідово та Михайлівка. Логістика гвардійців була ускладнена – єдиний шлях до їхніх позицій проходив у вузькому тунелі під залізничним полотном. Окупанти постійно обстрілювали цей шлях та всіляко намагалися його заблокувати.
Найвідоміша спроба подібного блокування відбулася 5 вересня 2024 року. Росіяни підігнали танк до в’їзду в тунель та залишили його там, перекривши маршрут постачання українських оборонців.
Розуміючи критичність ситуації, командування бригади віддало наказ на розблокування шляху. Для виконання наказу до тунелю виїхав танк під командуванням молодшого сержанта Сергія Фьокліна.
Вже через десять хвилин, знаходячись під шквальним вогнем противника, танкісти зрозуміли – так просто ворожу махину з місця не зрушити. Тоді саме Андрій «Собака» Дмитренко зголосився залізти всередину ворожого танку та спробувати його завести.
Це була вельми ризикована затія. Крім можливості потрапити під ворожу міну чи скид з дрону, не було ніяких гарантій, що росіяни не залишили у своєму танку якісь мінні «сюрпризи». Проте іншого варіанту розблокувати логістику всієї бригади у гвардійців не було.
На щастя, Андрій Дмитренко зміг неушкодженим залізти у танк окупантів. А вже через хвилину мотор ворожої бойової машини був успішно заведений. Далі обидва танки – «рідний» та трофейний – під аккомпанемент ворожої артилерії направились в сторону українських позицій.
«Я мріяв затрофеїти російський танк і я це зробив. Хоча раніше такою машиною не управляв, це було вперше», – зізнається нацгвардієць. А його командир не забув похвалити побратимів: «Дякуємо артилерії та дронщикам за підтримку, та і піхота гарно попрацювала!».
Таким чином, дякуючи винятковій хоробрості танкістів та особистій мужності і професіоналізму молодшого сержанта Андрія Дмитренка, важливий шлях було розблоковано. А трофейний танк поповнив арсенал 15 бригади НГУ та почав бойову роботу зі знищення своїх вчорашніх господарів.
За матеріалами 15 БрОП НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади
