Попри війну, тривоги та обстріли у прифронтовому місті культурно-мистецьке життя триває: тут створюють виставки, співають, танцюють, грають вистави… Унікальним явищем та перлиною Запоріжжя є Театр поетичної пісні, який нещодавно відзначив 25-річний ювілей. З цієї нагоди, а також ювілею його засновниці та художнього керівника Олени Алексєєвої у Центрі журналістської солідарності м.Запоріжжя відбулася творча зустріч із журналістами.
Олена Іванівна згадала власну історію та шлях розвитку Театру, розповіла про майбутній концерт. Життя Олени Алексєєвої тісно пов’язане з авторською піснею. “З музикою і театром я пов’язана з раннього дитинства. Співати почала з двох-трьох років, збереглися записи на бобіні. Я ще до ладу не вміла розмовляти, але вже співала пісні. Я ще не ходила до школи, коли вдома з’явилася , перша платівка з оперою «Кармен». У нас стояли батареї платівок опер, балетів, симфонічної музики, і в шість років я все це співала напам’ять. Я закінчила музичну школу № 1, куди мене віддали у п’ять років.
Мама, завзята театралка, регулярно водила мене до театру імені Щорса (нині Магара). Мій дядько Віктор Лащинський 10 років працював там завмузом, потім працював у філармонії, керував заслуженим хором «Калина» у ПК «Титан» (зараз живе у Німеччині й там організував потужний український народний хор «Верше» з переселенців). У квартирі моєї бабусі, де зараз живу я, бували Олександр Гапон, родина Сумських та весь запорізький театральний бомонд.
Пізніше я закінчила Майстерню авторської пісні ГІТІС. А до цього був історичний факультет Запорізького державного університету (ЗНУ), факультетський театр, яким я керувала”.
У театрі поставили понад 10 вистав та безліч концертних програм, у тому числі й на велику сцену у супроводі камерного оркестру. Театр отримав численні нагороди на міжнародних фестивалях, любов глядачів, регулярно виступав на всіх престижних майданчиках не тільки міста, але й столиці. Всі ведучі актори театру – члени Національної Спілки театральних діячів України. Але, на жаль, попри це театр не отримав професійного статусу.
До того ж останні роки, як розповіла Олена Алексєєва, театр, що довгий час базувався у ПК «Титан», залишився без сцени:
“З вересня 2021 року колектив палацу з надуманих причин було виведено у простій, та нас просто не пускали у приміщення, а тепер усі палаци міста взагалі ліквідовано, у серпні 2023 нас звільнили. Величезна кількість колективів і не тільки в “Титані”, буквально, залишилися на вулиці (ред.: відбулася реформа ПК)). Фактично, відбулося знищення аматорської складової творчого Запоріжжя, яка була запорукою різноманітної реалізації широких верств городян…
До цього був ковід, ми багато працювали дистанційно, в тому числі й на міжнародному рівні, також проводили заходи просто неба, наприклад, біля меморіальної дошки Віктора Берковського. Але ще задовго до того, нам просто заборонили виступати на великих сценах міста, окрім ПК «Титан»…”
Але Олена Алексєєва завжди, попри обставини, займається своєю справою. З 2008 керує гуртком авторської пісні у Міському палаці дитячої та юнацької творчості. З 2009 року там проходить Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль-майстерня «Сонячний зайчик», завдяки чому кардинально «омолодилася » авторська пісня України. Останні чотири роки фестиваль проводится дистанційно та фактично став міжнародним. У 2018 році Олена створила Запорізький Центр авторської пісні, який об’єднав навколо її театру не тільки бардівські, а й інші творчі сили міста. Завдяки цьому «нове дихання» отримав Міжнародний фестиваль авторської пісні “Байда”, що відзначив 40-річний ювілей.
Олена Алексєєва вважає знаковими ось ці вистави та програми Театру поетичної пісні :
– Обряд-містерія «Знаки Зодіаку» (2000), вона привернула увагу серйозної театральної спільноти.
– Концертна програма «Окуджава – Візбор: діалоги з часом» (Запорізька обласна філармонія, 2014, 2015).
– Проєкт «Володимир Висоцький» (з Центром авторської пісні, ПК «Титан», 2018, 2019).
Щодо улюбленої вистави актор і музичний керівник Запорізького Театру поетичної пісні Жан Сєлєзєнєв поділяє думку Олени Алексєєвої – це «Знаки Зодіаку». Це був один із самих технічно-навантажених проектів театру, бо тут, окрім багатоголосного співу, дуже складні пластичне та сценографічне рішення.
Міцна волонтерська бард-підтримка
Про важливу підтримку з боку музикантів Театру та особливо самої Олени протягом війни розповіла на пресконференції журналістка-волонтерка, офіційний представник Запорізького шпиталю, голова ГО «Запорізькі Берегині» Олена Шевчук.
– Радію, що завдячуючи нашим музикантам ми змогли закрити чимало важливих питань для шпиталю. Вже неодноразово музиканти Запорізького центру авторської пісні та актори Театру поетичної пісні Олени Алексєєвої дають концерти на підтримку закладу. Кошти, які збиралися під час концертів, йшли на закупку необхідного медичного обладнання. Таким чином придбали морозильну камеру для хірургічного відділення, Потім відомі музиканти провели черговий концерт у рамках проекту «БардПідтримка» і зібрали більше 11000 гривень. На ці гроші була куплена холодильна камера.
Ми передали хірургам спеціальні інструменти для операцій і обстеження на суму 92000 гривень! На залишок суми закупили необхідний шовний матеріал для операцій. І все це завдячуючи музиці і творчості! В Ізраїлі, в місті Хайфа проходили концерти на підтримку нашого рідненького шпиталю. До концерту долучилися музиканти Ізраїлю та Німеччини.
Олена Алексеєва та актор театру Жан Селезенев розповідають про наших мужніх військових всім музикантам світу! Дякуємо благодійному фонду «Джерело Єдності» за допомогу у пошуку і придбанні обладнання. Стали шукати новий інфузомат – і знову виручили актори Олени Алексєєвої: приїхав до Запоріжжя відомий автор – виконавець Дмитро Долгов, і на його концерті Олена Алексєєва оголосила, про те, що нам не вистачає грошей на інфузомат. Всі гості концерту разом з Дмитром Долговим за декілька хвилин зібрали 4500 гривень, яких нам так не вистачало.
Благодійні концерти, фестивалі, кошти від яких йдуть на допомогу нашій країні – дуже потужна підтримка! Величезна подяка нашим бардам та низький уклін.
– Зараз я находжусь у Німеччині, куди приїхало багато музикантів, акторів, поетів, зібралася творча професійна тусовка, – говорить виконавиця. – Нас попросили зробити концерт для громади. Я мала честь писати сценарій, бути режисером та ведучою програми. Серед гостей були керівники культури з ратуші. Концерт їм дуже сподобався і нас запросили показати програму для всього міста.
22 листопада українські митці виступили у великому міському залі. Концерт був благодійний, в підтримку України. На ньому я вперше заспівала пісню «Ми повернемось».
– А ще, у Німеччині дуже потужна та активна авторська пісня, – зазначає співачка. – Дуже високий рівень фестивалів, у багатьох містах функціонують клуби авторської пісні. Я й раніше знайома з багатьма їх учасниками, бо в 2010 та 2018 роках була почесним гостем на дуже відомому фестивалі авторської пісні у Більштайні.
Для всіх Запоріжжя – це перш за все. Зараз інтерес до всього, що робиться в Україні, дуже зріс і місцеві барди з захопленням розширюють та деталізують свої знання про запорізьку авторську пісню, дивуються масштабам та якості заходів, які ми тут робимо.
З перших днів війни наші колеги з Америки, Німеччини, Ізраїлю, Австралії та інших країн почали надсилати кошти, які ми передавали шпиталю, – каже Олена. Одним з перших відгукнувся сімейний літературно-музичний клуб «Синій тролейбус» з Америки, який організував благодійний пісенний zoom-марафон.
Влітку була велика творча акція німецьких та ізраїльських авторів-виконавців. Ініціаторами виступили наші багаторічні друзі: творчі родини Михайла Гантмана і Ольги Васильєвої з Німеччини та ізраїльтян Віталія і Тетяни Басенків. За результатами кількох концертів в різних містах Ізраїлю до Запоріжжя надійшло більше ніж 100 тисяч гривень.
Театр поетичної пісні й сьогодні підтримує військовий шпиталь. Благодійним буде і творчий вечір Олени Алексєєвої, який відбудеться 21 січня у Просторі подій «Респект» (вул.Миру, біля Фотоклубу). Початок приблизно о 15.30. Вхід безкоштовний, благодійні внески будуть передані запорізькому шпиталю.
Наталія СТІНА.
Фото Геннадія СТІНИ та з архіву театру.
