Девізом Університету третього віку став вірш В. Симоненка:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя єдина,
Мука твоя єдина, і очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди.
Інші кохатимуть люди,
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе: озера, гаї, степи,
Тож жити спішити треба,
Кохати спішити треба,
Гляди ж – не проспи.
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя єдина.
Мука твоя єдина,
І очі твої – одні.
Ціную слова – за зміст.
Людей – за душу.
І кожен день – за життя.
Одразу після утворення Широківської громади голова громади Денис Коротенко задумався над формами роботи з жителями громади різного віку: дітьми, молоддю, мешканцями золотого віку. Було створено Молодіжну та Поважну ради. До складу Поважної ради увійшли 12 найактивніших, найнебайдужіших. Практику роботи вивчала у Польщі заступник голови з питань роботи виконавчих органів громади Ольга Ставицька. А вже потім постало питання, як зробити життя членів громади елегантного віку змістовним, щоб кожен відчув піклування.
Матеріальну допомогу всі жителі нашої громади можуть отримати, звернувшись у ЦНАП (центр надання адміністративних послуг), відділення якого діє у кожному великому селі. Сотні людей звертаються до громади з цього питання і отримують матеральну допомогу. Скільки разів я спостерігала, як Денис Олександрович просто на прийомах давав власні кошти, якщо ситуація була занадто критичною.
Люди золотого віку, яким виповнилося 80, 85, 90 та більше років, отримують вітальну листівку та подарунок від голови громади Дениса Коротенка та депутатського корпусу. Активно включилися в роботу з реалізації проекту громадського бюджету “Ти знаєш, що ти людина?” жителі громади золотого віку. Два роки поспіль наш проєкт перемагає завдяки активній участі кожного. Голосують за проєкт для своїх бабусь й дідусів і малеча, і молодь, і люди середнього віку, і, звичайно, елегантний вік.
Завдяки перемозі нашого проєкту, люди золотого віку змогли відвідати спектаклі театру ім. Магара, концертну залу ім. Глінки, вяли участь у екскурсіях до Запорізького обласного краєзнавчого музею, відвідали Запорізький ботанічний сад, виставку квітів на Фестивальній площі м.Запоріжжя.
У цьому році у рамках проєкту заплановані екскурсії на теплоході навколо о. Хортиця зі шлюзуванням, у музей історії козацтва, відвідування театральних вистав, симфонічних концертів.
Та особлива робота проводилася з людьми поважного віку у рамках Університету третього віку. Для реалізації завдань університету – залучати людей до активного самоствердження, виховувати повагу насамперед до себе, відновлювати в душах українську автентичність – вирішувались у співдружності комунальних установ Щироківської громади “Центр соціальних послуг”, ” Центр культури і туризму”, відділу освіти, юридичного відділу. Кожен член команди Широківської громади вважав за честь взяти участь у роботі Університету: директори шкіл, вчителі різних дисциплін, працівники культури, медицини. Майстер-класи, поїздки, зустрічі з цікавими людьми, з майстрами поетичного слова, тренінги, як доглядати за собою, як одягатися; ази комп’ютерної грамотності, розучування та спів українських народних пісень, читання віршів українських поетів, вивчення новітньої історії України, знайомство з творчістю Мирослава Дочинця, з рекомендаціями, як жити, від 104-літнього закарпатського мудреця Андрія Ворони – всього не перерахувати. І кожна зустріч зі слухачами університету – це ковток життєдайного повітря, це потрясіння від пізнання того, які прекрасні люди живуть у нашій громаді.
Кожен слухач Університету отримав завдання занотувати історію свого роду, щоб прийдешні покоління знали про своїх предків. Мрію, щоб діти та онуки придбали смартфони для своїх батьків, дідусів і бабусь, навчили ними користуватися. Щоб наші поважні громадяни були і курсі всіх подій, новин громади, могли подивитися улюблені фільми, слухали улюблені пісні тощо.
Апогеєм моєї роботи в Університеті вважаю зустріч сільського голови Д. Коротенка зі студентами напередодні 8 Березня 2020 року у с. Володимирівське, коли пані Любов Семенюченко прочитала вірш про наших захисників – учасників російсько-української війни, і майже сорок учасників зустрічі піднялися в єдиному пориві і заспівали всі разом Гімн України. Це дорогого варте.
Не можу не згадати свого доброго і вірного помічника, без якого наші заняття втратили б свої барви, – Пластуна Василя Федосійовича. Він, як вірний Санчо Панса, завжди допомагав, надихав на творчість. Кожна зустріч закінчувалась чаюванням.
Звісно, епідемія коронавірусу внесла свої корективи у роботу Університету, але, вірю, все лихе минеться, і почнемо діяти на повну силу. Під час локдауну, багато людей зверталися за консультацією, допомогою, просто душевною розмовою за телефоном. Можливо, і варто відкрити лінію довіри в громаді, щоб з людьми працювали психологи.
На цей час слухачами університету є більше 120 осіб. Нібито багато, але з майже 3000 жителів поважного віку громади і мало: кожен двадцять п’ятий. Деякі говорять: “А що Ви нам дасте?», не розуміючи, що не лише хлібом єдиним живе людина.
На жаль, Університет не має своєї будівлі, заняття проходять у великих селах, у пристосованих приміщеннях. Тому у цьому році жителі громади взяли участь у голосуванні за проєкт “Наша громада”, перемога в якому дає можливість отримати 500 тисяч гривень для обладнання центру у селі Лукашеве, щоб ми могли зустрічатися у пристойних умовах. Це нам потрібно, бо ми того варті.
Світлана БАЛМУШ,
голова Поважної ради,
керівник Університету третього віку.
