Віра… гарне слово. Воно надихає, дає сили жити і рухатися вперед. Користувачі фейсбуку, особлива ті, які мешкають у Мар’ївці, можливо, знайомі з нею. Можливо, навіть дружать (не лише в інтернеті). Вона підписана як “Вера Вера Семина”, наша односельчанка, красива й талановита жінка, мама, бабуся.
Віра Андріївна Сьоміна народилася і більшу частину свого життя проживає в Мар’ївці. Невтомна трудівниця, товарознавець за фахом, свого часу працювала не лише в торгівлі. Разом із чоловіком виростили сина Романа і доньку Інну. Діти створили свої родини. Роман проживає в Запоріжжі, разом з дружиною Лілією і синами В’ячеславом і Богданом. Інна з чоловіком Сергієм живуть в рідному селі, виховують трьох синів – Андрія, Олександра і маленького Тимофія. Найстарший Андрій служить у війську і недавно став юним татом, подарував бабусі правнука Тимурчика.
На жаль, доля посилає не лише радісні події – минулого року від тяжкої хвороби помер коханий чоловік Геннадій. Саме ця тяжка подія змусила Віру кинутися лікувати душу, виливати свої почуття у віршах. Хоча, коли я запитала, як давно вона їх пише, почула відповідь: це було завжди. Про що зазвичай пише Віра Андріївна? Про свою чудову родину, про кохання, про людей, що оточують її. Про свій сад, квітник, про щастя, Надію і Віру.
Наталія СЕРГЄЄВА,
с. Мар‘ївка.
Колыбельная для правнука Тимурчика
В лесу, где мохнатые ели,
Там вьюжат, метут метели.
А дома на мягкой постели
В уютной кроватке – качеле
Возле которой Мурка,
Спи, засыпай, Тимурка!
Спи, мой маленький, нежный.
Нету здесь бабы снежной.
Здесь теплые мамины руки
И песенки тихие звуки.
Сюда не придут злые злюки,
Их папа прогнал с округи.
Сестричка тебя покачает,
Она по тебе скучает.
Спи сладенький мой Тимурка,
Уснула мурлыка Мурка.
Заснул милый наш Зайчик!
Спи, подрастай, мой мальчик!
