Клята війна, яку принесла росія в наш дім, зруйнувала чимало доль українців. Серед них – і наші колеги, журналісти. Багато страждань на ТОТ пережила редакторка районної газети «Рідний край» Тетяна Черниш. З великими труднощами вирвалася з окупації, і ось уже 1,5 року мешкає в Польщі. Проте не забуває про свою зранену бойовими діями вітчизну, як може, допомагає. У своєму листі Таня пише:
«Українці в еміграції, в тому числі і наші земляки з Запорізької області, не сидять, склавши руки. Щоб вижити, тут потрібно працювати. Наших беруть частіше на прибирання, миття посуду в кафе, вантажниками, двірниками. Але у вільну хвилину вони ходять у волонтерські центри допомоги Україні. В’яжуть сітки камуфляжні по вихідних. Хто вміє, той в’яже теплі шкарпетки, шарфи, шапки, рукавички для наших воїнів. Усі ці речі, зроблені з душею, їдуть з Польщі в Україну для наших хлопців, які захищають рідну землю з вірою і надією.
Я теж долучаюся до таких волонтерських дій. В’язала іграшки, які продавали на ярмарках, а кошти збирали для ЗСУ. Нав’язала теплих шапок. Робила це з теплом у душі, в надії, що мої роботи передадуть особливу енергетику вдячності, зігріють у холодну днину наших захисників.»
Історія Тетяни Черниш — це ще одне свідчення незламності українського духу. Навіть далеко від рідного дому, на чужині, наші люди залишаються єдиними з Україною серцем і справами. Волонтерська праця, зроблена після важкого робочого дня, теплі речі, створені власноруч, щира молитва і віра в Перемогу — усе це наближає той день, коли війна залишиться лише болючим спогадом.
Українці, де б вони не були, доводять: відстань не здатна зламати любов до Батьківщини. І кожен такий внесок — це ще один промінь надії для наших захисників і всієї України.
На фото: українки на Ярмарку та в’язані роботи Тетяни Черниш.
