У Запорізькому культурному середовищі добре відоме ім’я фотомитця Сергія Лаврова. Його світлини природи, особливо пейзажів острова Хортиці, Вирви, різноманітних запорізьких локації, заворожують та надихають. Сьогодні врівень з Майстром став його син, фотохудожник Ігор Лавров. Нещодавно разом з батьком вони стали бажаними гостями у дружньому колі колег Центру журналістської солідарності м.Запоріжжя.
Спочатку Ігор Лавров розповів нам про свій шлях до мрії. Він з дитинства любив природу, цікавився фотографією. Однак вищу освіту здобув за технічним профілем. Працював на запорізькому підприємстві, був фотокореспондентом заводської багатотиражки. На виробництві вдавалося творчо і яскраво передавати нелегку працю металургів. Представляв свої роботи на всеукраїнських профспілкових виробничих фотоконкурсах на тему «Людина праці», де здобував перші місця. Паралельно закінчив львівську Школу фотографії, серед колег успішно вирізнявся у портретній та репортажній фотографії.
Наприкінці 2018 року вирішив попрощатися з підприємством і зайнявся улюбленою справою як вільний фотохудожник. У 2019 році випустив перший авторський фотоальбом «Заповідна Хортиця», присвячений диким тваринам, наукову цінність якого підтвердив Інститут центральної географії.
За 10 років творчості майстер знайшов свій унікальний стиль. Світ дикої природи відтворив у двох авторських фотоальбомах «Заповідна Хортиця. Дикі тварини» та «Заповідна Хортиця — Чарівний світ макро», а також щорічних настінних календарях.
Дванадцять неповторних світлин увійшли до авторського календаря “Заповідна Хортиця– 2024». За словами творця, насправді це були історії пошуку того самого кадру. Героями фотополювання стали пейзажі та жителі Хортиці. Красень олень на тлі неймовірного заходу сонця – січень; дикий кабан-вожак – лютий; перші дикі тюльпани – березень, грайливе лисеня – квітень; пташенята родини чаплевих – червень; боязка косуля – серпень; шлюбний осінній гон оленів – листопад.
– За довгий час подорожей по Хортиці мені довелося вивчити звички тварин, якими стежками вони ходять, де гніздяться, у яких норах живуть. Зазвичай дикі хортицькі звірі дуже полохані, до них важко підібратися. Виняток хіба що дикий кабан. Він у себе вдома і нікого не боїться. Гарні моменти дуже важко впіймати. Адже тварині не накажеш «стій», а сонцю – «не сідай». Вважаю, що мені пощастило зустріти стадо оленів надвечір. Результатом такої зустрічі стало фото оленя «Король заходу», – розповідає Ігор Лавров.
Багато секретів майстерності дізнався від свого батька, відомого запорізького фотохудожника Сергія Лаврова. Минулого року Лавров-молодший презентував фотоальбом «Заповідна Хортиця. Чарівний світ макро». Фотомоделями для нього стали жуки, комахи, равлики, ящірки – довгі години сидіння у засідках на великих тварин змусили уважніше придивитися до крихітних мешканців Хортиці.
Ігор Лавров як справжній краєзнавець заповідного острова обійшов і вивчив балки, плавні, поля і переліски Хортиці, з легкістю витримує мороз, спеку, дощ і довге безшумне чекання, допоки не побачить в об’єктиві бажану істоту чи пейзаж.
Ігор Лавров каже: аби зняти цікаві моменти, іноді доводиться не зрушувати з місця годинами. Побачивши, наприклад, оленя чи козулю, намагається бути непомітним, аби вони не злякалися та не втекли:
“Я маю першим побачити диких тварин і потім вже шукати або засідку, або спланувати їхні дії. Потім, пересуваючись по лісу на упередження, сісти на якійсь стежці й чекати, поки вони вийдуть. Якщо тебе помітили, то скоріш за все, не вдасться зробити там кадр”.
Із собою Ігор бере фотооб’єктив, що дозволяє робити якісні світлини на відстані 50-100 метрів, а от яскравий одяг — табу. Йому доводиться годинами чекати, аби зробити вдалий кадр. Фотохудожник каже, аби зробити світлину з диким лисеням, довелося чекати у засідці:
“Підійти до них досить важко, щоб вони не поховалися. Я їх злякав і задля того, щоб дочекатися, коли вони вже вийдуть з нори, довелося чекати 6 годин. Коли вони заспокоїлись і вийшли з нори — вони почали гратися, забавлятися. Я, як дослідник, випробовую на собі все, що випробовують тварини. Це і дощ, і сніг, і мороз”.
Ігор Лавров розповідає, що любить фотографувати саме на Хортиці, адже захоплюється красою острова, розмаїттям ландшафтів та видів тварин. Пейзажні світлини, здебільшого, робить ввечері або зранку:
“Коли зйомка відбувається вдень, то треба розуміти, що кадри з неба можуть бути або пересвічені, або навпаки — темні. Дуже м’яке світло дозволяє робити кадр більш світлішим і не буде таких різких переходів в контрасті. Дніпро коли без течії, дуже лагідна поверхня, яка може давати нам якесь відображення”.
З одного такого “походу” робить сотні кадрів. Із них світ можуть побачити декілька. Крім світу природи, близькою фотохудожнику є тема архітектури Запоріжжя, у майбутньому хоче створити альбом про своє рідне місто. Зараз Ігор їздить на Донеччину, туди, де гаряче, планує робити фронтові фотографії…
У календарі, який Ігор Лавров зробив цьогоріч, зібрані найкращі світлини автора. Придбати календар можна в Запорізькому туристичному центрі, за адресою: пр.Соборний, 151, або звернувшись безпосередньо до фотохудожника. На спогад про зустріч мені дістався календар на 2024 рік “Заповідна Хортиця. Краса природи України” з автографом автора! В цьому виданні від першої до останньої сторінки неповторна краса нашого запорізького краю. Отже весь наступний рік будемо жити з краєвидами чудової Хортиці.
Наталія Стіна.
Фото Сергія Лаврова та Сергія Біжко.
