Біленьківській школі поталанило мати серед вчительського загалу прекрасного педагога, людину щедрої душі, невичерпного оптимізму і мудрості Валентина Васильовича Шаповалова. Він викладає надзвичайно важливий в умовах війни з підступним сусідом предмет – Захист України.
На своїх уроках вчитель виконує багато завдань:
– підготовка учнівської молоді до захисту життя і здоров’я, забезпечення власної безпеки і безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях в мирний і воєнний час;
– ознайомлення учнівської молоді з основами нормативно-правового забезпечення захисту України, цивільного захисту та охорони життя і здоров’я;
– набуття знань про задачі Збройних Сил України та інших військових формувань, їх характерні особливості; засвоєння основ захисту Вітчизни, цивільного захисту, основ медичних знань; здійснення психологічної підготовки молоді до захисту Вітчизни;
– підготовка учнів до захисту України, професійної орієнтації молоді, служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, визначених чинним законодавством.
Будь-яка професія передбачає постійну роботу над собою задля безпосереднього росту як фахівця. Не виняток – професія педагога. Крім того, учитель мусить володіти такою якістю як прагнення до творчості. Педагогічну професію не порівняти з жодною іншою, адже вчителі мають справу з найскладнішим і найдорожчим у житті – з вихованням дитини. Проте, на відміну від інших професій, кінцевий результат педагогічної праці стає видно не сьогодні, не завтра, а через дуже довгий час. Валентин Васильович постійно прагне самовдосконалюватися, опановує новітні технології викладання. На його уроках учні розбирають і збирають зброю, вивчають будову бронежилета, неодноразово брали участь у навчальних стрільбах, вчаться надавати першу домедичну допомогу в екстрених ситуаціях. Валентин Васильович прагне зацікавити предметом, надати необхідні знання юнакам та дівчатам. Лише його вигляд у військовій формі одразу ж привертає увагу і налаштовує на серйозне сприйняття предмету.
Шлях до вчительства у Валентина Васильовича був непростим: служба в армії, навчання у Бердянському педагогічному інституті, недовге вчителювання, служба у пенітенціарній системі, охоронна діяльність і знову Біленьківська школа. Мабуть, вчительство – це покликання Валентина Васильовича. До речі, його дружина – теж педагог з багаторічним стажем, зараз працює з дітками з особливими освітніми потребами.
Як зазначають різні соціологічні дослідження, більшість старшокласників хочуть, аби викладачем у них був чоловік. За учнівською логікою, це може вирізнити їхній клас серед інших. Причиною таких особливих симпатій до вчителів-чоловіків є їх тотальний дефіцит. Принаймні, така ситуація спостерігається наразі у більшості шкіл України.
Загалом українській освіті властиві гендерні перекоси. Так було, так є і не можна виключати посилення гендерного дисбалансу в майбутньому, якщо врахувати зменшення кількості чоловіків, що обирають професію педагога. Ситуація навряд чи зміниться, допоки у загальній культурі вважатиметься, що чоловікам не підходять професії, пов’язані з вихованням дітей, до яких належить і вчителювання. Так стверджують фахівці.
З усього написаного можна зробити один висновок: чоловік-вчитель – це не тільки нормально, але й просто необхідно; це життєво важлива складова сучасного освітнього процесу. Оскільки чоловік може як пояснити такі речі, так і вплинути на учнів своїм прикладом, розтлумачити багато складових життя. Тільки чоловік зможе прищепити певні якості – це стосується як хлопчиків, так і дівчаток.
Валентин Васильович Шаповалов руйнує стереотипи, щодня доводить, що чоловік-педагог – це почесно, ефективно, він є прикладом для наслідування.
Успіхів Вам, Валентине Васильовичу. Ми пишаємось Вами, зичимо здоров’я та невичерпного оптимізму!
Шкільний прес-центр.
