Я хочу запам’ятати цю війну. В усіх жахливих подробицях. Ще ніколи в історії ми не билися за нашу волю так завзято. І ніколи не були настільки сильними.
Я занотував тут лише деякі моменти. Не завжди очевидні. Але, як на мене — найважливіші.
ДІТИ
Повідомлення про поранених і закатованих діток — це те, що мені найбільше болить. Скривавлена українська книжка “Вчимося читати” — тепер мій вічний ПТСР.
А ще 4,2 з понад 7 мільйонів українських дітей поїхали з дому, рятуючись від війни. Так вважає ЮНІСЕФ. На піку, мабуть, було ще більше.
Але саме ця цифра викликає несподівану тиху радість. Ми встигли врятувати переважну більшість наших діток, які опинилися в зоні бойових дій. Ціле покоління. Ми зробили роботу над помилками після попередніх актів московитського геноциду. Це найголовніший результат нашої оборони.
БІЖЕНЦІ
Маємо найбільшу хвилю переселенців у нашій історії. Київ цілий місяць був моторошно порожнім, з зачиненими крамницями, без заторів. Між тим, Черкаси з юрбами на вулицях стали нагадувати Лос-Анджелес, а Львів уже не поступається Вавилону. На тлі війни Центр і Захід України відчули небувалий стимул для малого і середнього бізнесу. Цікаво, що з цього виросте 
Кожен третій з тих, хто тікає від війни, виїхав за кордон. Чи вертатимуться українці додому? Багато хто сприймає це як шанс почати нове життя і дати європейську освіту своїм дітям. Але тепер це не означатиме асиміляції. Бо вже немає спокуси мімікрувати під інших. В цивілізованому світі українці стали символом гідності й хоробрості.
Зрештою ми отримаємо прекрасне покоління молоді зі знанням мов та з європейською освітою.
БІЗНЕС
Українська економіка вже не буде такою, як раніше. Звісно, АПК відіграватиме свою роль: наші любі тракторні війська швидко відновляться після перемоги. Але ще швидший ривок зроблять інші галузі.
ІТ: тут важить освіта, а не промислові потужності, а зміна місця проживання взагалі не є перешкодою.
ВПК: Україна стане одним із лідерів за інвестиціями у цю галузь. Це питання виживання, і не лише для нас.
Будівництво: нам судилося стати найбільшим у світі будмайданчиком.
Мистецтво: де ще знайти стільки сюжетів і героїв для фільмів та книг? От я зараз не можу нічого дивитися і читати: реальність набагато цікавіша і страшніша за все написане.
ЛЮДЯНІСТЬ
Для світу Україна стала іспитом на людяність.
Польща робить для України все: від прийому біженців до логістики і постачання зброї. Велика Британія нагадала, що має стратегічне мислення, і з початку року змагається в підтримці України зі США. Маленька Молдова змогла прийняти найбільше у світі біженців на душу населення. Угорщина попри членство в НАТО — розвернулася в бік Кремля. Країни Балтії — вкотре показали, що честь і сміливість не залежать від розміру. Німеччина — в самому початку найцікавішого, фінального етапу одужання від нацизму: коли треба взяти участь у боротьбі з новим райхом. Але найбільших змін зазнали самі українці.
В умовах великої війни мені двічі довелося проїхати понад 300 кілометрів Україною. Автостопом, випадковими попутками а то й пішки. З волонтерами, військовими, поліцейськими і звичайними людьми. Після цієї затії друзі щоразу крутили пальцем біля скроні…
Але. Такої концентрованої безкорисливості, взаємодопомоги, порядності я дуже давно не бачив. Ми стаємо найкращою версією себе
СМЕРТЬ
“Я готовий померти”. Ця фраза з Джоан Роулінг несподівано стала у пригоді, причому не лише тим, хто встав до зброї. З 24 лютого в наших великих містах — повітряна тривога щоночі. І лише коли примиришся з думкою, що ця ніч може бути останньою — можеш заснути до ранку без сновидінь.
У простенькій українській комедії про АТО на допомогу підрозділу ЗСУ приходить Смерть у чорній вишиванці, допомагаючи перемолоти ворога на кривавий млинець.
Саме це відбувається зараз. Мільйони смертей під час радянської окупації, Голодомору та репресій роблять нас такими сильними. Ми страшенно любимо життя. Тому не маємо куди відступати.
ФРОНТ
Українці вклали в чорнозем понад 20 тисяч окупантів. Втрати українських військових президент Зеленський оцінив у 2,5 – 3 тисячі. Зрозуміло, що в реальності обидві цифри ще масштабніші. Але увосьмеро більші втрати ворога не повинні заколисувати.
ЗСУ воюють з ворожою армією. Війська росії — переважно з цивільними. В одному лише Маріуполі полягло більше мирних жителів, ніж втратила вся російська армія з 24 лютого(((
Але ці страшні втрати роблять мотивацію ЗСУ максимальною. Втримати місто — означає вберегти його від геноциду. Потрощений під час облоги Чернігів — підтвердить.
Менше з тим, Україна виграла ключову битву цієї війни — за Київ. Як наслідок, на півночі українське військо перемололо ворога і відкинуло його на лінію кордону, вкоротивши фронт на 45 %.
Тепер ЗСУ можуть удвічі сконцентрувати зусилля. Але те ж саме можуть зробити і росіяни. Наступна битва, за Донбас, буде ще страшнішою.
СМИСЛИ
Україна вперше отримала перевагу в інформаційній війні з РФ. Кремлю вимикають рупори пропаганди. Йому вже не вірять, а його заяви сприймають лише як привід для збільшення підтримки України.
Фрази простих українських бійців стають афоризмами. Офіційні заяви російської влади — анекдотами.
Символізм подій просто вражає.
Наступного ж дня після випуску марки про надісланий нах@й крейсер “Москва” — він тоне. Вражений українськими ракетами “Нептун”. Названими на честь бога морів, чия зброя — тризуб. “Бог із тризубом” потопив крейсер “Москва”. Озброєний “Іскандерами”, якими Кремль лякав Європу. Це сталося біля острова Зміїний, з якого український прикордонник послав цей крейсер подалі.
Російська армія досі має більше озброєнь. Але російські бійці бідкаються, що їм бракує продуктів. Українські — що їм треба більше дронів, тепловізорів, сучасної зброї, електронних засобів зв’язку та управління вогнем.
При цьому українці рятують з лінії фронту дітей і тварин. Росіяни — “рятують” жіночі труси, телевізори та унітази.
Ці два народи маніпулятивно називали “братніми”. Але які ж вони різні!
“Они что, действительно собираются победить?!” — пише в соцмережах якийсь росіянин.
Убивати окупанта за свою землю — нескінченно легше, ніж помирати за чужу.
Нарешті до декого починає доходити.
