До війни Олександр Бесараб та його поїздна бригада з 19 провідників та електромеханіка працювали в звичайному ритмі: поїхати в рейс, перевезти пасажирів, повернутись додому, відпочити, побачитись із близькими, та знову повернутись на роботу..
Виходячи в рейс за кілька днів до початку військової агресії росії проти України, вони ще не знали, що минуле життя доведеться залишити позаду – разом з відпочинком, зустрічами з родинами та плануванням відпусток.
Війна застала їх в дорозі – і це змінило все. Сьогодні – рівно три тижні безперервного курсування бригади країною, в тому числі – на евакуаційних рейсах. І вони продовжують працювати без вихідних: бригада вже перевезла на захід України понад 15 000 пасажирів, в тому числі – евакуйованих до Кривого Рогу з Херсона та Миколаєва, і ця кількість збільшується з кожним днем. Працюючи у переповнених поїздах з наляканими людьми, дітьми, хатніми тваринами, будучи одночасно провідниками та психологами, надаючи першу домедичну допомогу, ці співробітники залізниці, як і багато інших, роблять неможливе, не очікуючи подяки чи заохочення.
Вони давно не бачили своїх рідних, не мають змоги захистити їх вдома. 4 години сну в кращому випадку та їжа від волонтерів на станціях прямування поїзда (навіть нею вони діляться з пасажирами!) – ось все, на що вони можуть розраховувати.
Жоден з них за цей час не жалівся на важкість роботи: вся команда, як одна людина, працюють на єдину мету: убезпечити якомога швидше якомога більшу кількість громадян України. Отримуючи постійний стрес, геометрично збільшений рівнем відповідальності, залізничники віддано роблять те, що вміють найкраще: заспокоюють, розсаджують, допомагають пасажирам всіма доступними способами.
Ми дякуємо всім нашим колегам за стійкість перед обличчям загрози, за готовність щоденно ризикувати заради порятунку життів українських громадян.
Кількість бомб, що скидає російська армія на наші міста, має межі. Наша вдячність за героїзм в надскладних обставинах – безмежна.
Слава Україні!
