Звідки взялась ти моя ненависть?
Я ж тобі не давав телефон.
Я ж ніколи не кликав в гості.
Вікна в серце закрив і балкон.
Звідки взялась ти моя ненависть?
Я ж тебе не будив вночі.
Я тобі не приносив їсти.
Не лишав в дверях ключі.
Звідки … ти вбіса взялася?
Звідки виють під звук сирен?
Прямо в серце до мого серця
Ці мільйони чужих імен.
Як тепер мені жити ненависть?
Як писати весні листи?
Як забувши ноктюрни з градами
Заспівати “така як ти”?
Ти зробила мене чорно-білим.
Ти зробила мене простим.
Тож тепер не проси пощади.
Тож тепер не волай “прости”.
Я тепер просто так не спинюся,
Я тепер підірву мости.
Знищу я тебе, моя ненависть,
І здригнуться землі крести.
Знищу … тебе на вулиці.
Знищу в небі і на землі.
Знищу твої брудні прокльони.
Знищу танки і кораблі.
А коли промине тривога
І сонце вигляне з висоти
Приповзу я в сльозах до Бога
Та заспіваю “така як ти”.
