Червоний промінь

Вчитель, майстер, художник Іван КАПЕЛЮШНИЙ

Знаєте таку картинку-мотиватор, на якій дитина піднімається вгору по драбині, а перекладини в ній – то руки батьків і вчителів? Однією такою опорою в моєму житті були руки вчителя трудового навчання, креслення і образотворчого мистецтва Миколай-Пільської школи Івана Степановича Капелюшного.
Уроки «трудів» тоді, у далеких дев’яностих, проходили у окремій будівлі-майстерні. Дзвоник – і ватага юних спішить доріжкою через двір школи до теплого, затишного, наповненого свіжим духом пиляного дерева приміщення. У першій великій кімнаті стояли шафи, верстати та робочі поверхні, а в другій – проходили самі уроки за величезним столом у вигляді шахової дошки (а під ним були шухлядки з великими вирізаними вчителем фігурами для гри). Ось зараз пишу ці рядки, і ностальгійно згадую теплі стіни з електроопаленням, цікаві стереометричні головоломки з дроту, вішак з нашими робочими халатами, яскраво-червону дошку з оргскла, лимон у вазоні, багато квітів на вікнах, шум токарних верстатів, переспів молотків, осінні роботи на пришкільній ділянці. Так, між хлопчиками та дівчатками не робили відмінностей, ми всі вміли забити гвіздок, склепати ящик, виготовити ручку для молотка, зробити фігурний шов і сплести шарф, по осені вичистити сорго й скрутити віника! А гурток образотворчого мистецтва… дві години творчості, радості, акварельних емоцій, випалювання на дощечках, чеканки по металу. І до сих пір у шкільних архівах є казкові сюжети-картини розміром 70х70, створені учнями під наставництвом Івана Степановича.
До речі, сам вчитель – надзвичайно талановита і багатогранна людина: інженер-механік за першою освітою, вчитель, художник, бджоляр, шахіст (сам написав збірник шахових задач), майстер на всі руки, прекрасний сім’янин, а нині він є пастором Миколай-Пільської Євангельсько-менонітської церкви. Картини вчителя прикрашають і стіни власного будинку, і оселі багатьох наших односельчан. А про міні-листівки, стінгазети, написи для бібліотек я вже мовчу. У школі в Миколай-Полі у коридорах ще до 2020 були настінні панелі з фантазійним розписом, які робив наш талановитий земляк!
Народився він у с. Суданівка Дніпропетровської області, після закінчення сільгоспінституту (сьогодні – Дніпровський аграрний університет) за направленням працював технологом у с. Тихе. Там познайомився з майбутньою дружиною Олександрою Михайлівною, і більш ніж пів століття (уявіть собі, 54 роки!) крокують разом, виховали трьох доньок: Анну, Зою, Олександру, а ще чотирьох онуків.
Сіяв розумне, добре, вічне Іван Степанович 25 років, до 2010, довго був головою профспіфлки; мені ж пощастило працювати поряд 15 років, і вже мого сина, дитину жваву і енергійну, учитель навчав бачити прекрасне і самому творити нове.
10 жовтня Івану Степановичу виповнився 81 рік. Сидіти на диванчику й дивитись фільми? Ні, це не для нашого шановного, невтомного, трудолюбивого викладача! Адже бджоли потребують догляду, ненаписані картини – фарб, недільне зібрання у церкві – розсудливого слова. Ну і, звісно, на чай з цукерками зі старими друзями теж треба знайти час.
Ще раз прийміть вітання, Вчителю! Зичимо здоров’я, приємного спілкування, життя в радості та злагоді. Робіть і надалі цей світ кращим і яскравішим!

Наталя ЖУРАВЕЛЬ,
с. Миколай-Поле.