Червоний промінь

“Ми вирвалися на вільну Україну”. Історія виїзду з окупованої Нової Каховки

Виїхати з Нової Каховки (Херсонська область) на територію, підконтрольну Україні, виявилося неабияким випробуванням для однієї з українських родин. Дорого, морально складно і надзвичайно виснажливо фізично – такі враження залишилися від цієї поїздки у мами юних біженців. “Червоний Промінь” знайомить своїх читачів з історією невинної родини, котра була змушена пережити справжнє жахіття, вимушено мандруючи власною країною. Ці люди сповна відчули, як важко і небезпечно покидати свою домівку, що опинилася в російській окупації.
 
“2 дні добиралися до Запоріжжя, приватним транспортом. Дорога – 250 доларів. Із України зараз дешевше в Швейцарію доїхати, ніж з Херсонщини до вільного Запоріжжя. Раніше години 4 треба було, щоб добратися. Зараз понад 2 доби.. І те ще пощастило. Люди в полях в сірій зоні по 3-5 днів стоять, под обстріли потрапляють… На блокпостах куча чи то дагестанців, чи то чеченців, які самі російською ледве говорять. На веліках та моциках “віджатих” катаються. Один був у шкарпетках з написом: “Доброго вечора, ми з України”… Пацанів роздягають, навіть 15-річних, на предмет наколок, дивляться на пальці, шукаючи “мозолі від зброї, – пише жінка. Наші люди – золото . Вночі в “прикордонному” селі перед останнім блокпостом люди прихистили тих, чиї машини не пустили до комендантського часу. І моїх теж. Вони в першу хатку постукали, люди всіх сусідів на ноги підняли, знесли матраци, постільне… Їсти пропонували. Зате орки починають пропускати тільки в 17:00, а в 22:00 уже комендантська година. Потом, на наступний день, знову всю добу в черзі, під палючим сонцем, спека +30… На щастя, увечері пропустили і уже ночували в Запоріжжі. Весь день були у волонтерському центрі, куди поліція супроводжує від першого нашого блокпоста. Годували, піклувалися, помазали їм сонячні опіки, посиділи там до вечера, а потім купили квитки на поїзд на Київ”.
Окремим дописом в соцмережі вона подякувала тим, хто всіма силами допоміг їй вирватися фактично з полону росіян, надавав прихисток, підбадьорював весь час, поки тривала неприємна подорож.
 
“Величезне дякую насамперед мешканцям села Скельки Запорізької області. Усім волонтерам із Запорізького волонтерського центру, що біля Епіцентру, які приймають біженців з усього Південного регіону у Запоріжжі, нашим солдатам, які на перших наших блокпостах морально підтримують, дають себе обійняти і обіцяють, що все буде добре.
Люди, ви неймовірні! Я впевнена, що країну з такими людьми неможливо перемогти! Все буде Україна!”, – висловила сподівання вона.

Розповідь жінки доповнила донька. Вона згадала, що родина залишилася ночувати в Запоріжжі, бо поїзд далі був аж о 19-й годині наступного дня. Ночували у дитячому садочку, куди їх привезли від ТЦ “Епіцентр”. Наступного дня, зранку, родину знову відвезли у волонтерський центр біля торгового центру, де вони чекали до вечора. В цей день вже вдалося трохи поспілкуватися з волонтерами. Там працюють не тільки місцеві, а й люди, які також є біженцями, але переїхали ще на початку війни, у березні.
“Великий респект працівникам садка. Склалося враження, що там люди цілодобово працюють, дбають про кожного, всі дуже привітні. Особливо керівниця цього садочку. Людина – справжній професіонал! Також сердечно дякую кожному, хто працює в цьому центрі. Ви не уявляєте наскільки це цінно для нас, людей, які знаходились довгий час у напрузі під час дороги і приїхали до вас максимально виснаженими, як морально, так і фізично”, – написала дівчина.
І такий випадок не єдиний. Російські військові своїми варварськими діями зламали життя десяткам тисяч мирних українських родин. Проте кара обов’язково знайде їх, їм доведеться за все відповідати. Над земною працюють як ЗСУ та наша влада, так і весь світ в партнерстві з ними.