Дар’я Федорова – творча, обдарована учениця, яка прагне самовдосконалюватися, розвиватися. Займається мистецькою самоосвітою, здатна до художнього самовираження. Ініціативна, креативна, творча.
Зацікавилася історичною спадщиною рідного краю. Її натхенником стала вчителька української мови та літератури, мистецтва С.М. Стельмах. Дар’я одразу захопилася науково-дослідницькою діяльністю. Це перша її наукова робота, у ході якої учениця показала свою допитливість, працездатність, самостійність, відповідальність, уміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати та робити висновки. Зібрала необхідну інформацію та склала оцінку архітектурної споруди садиби як інтегральної складової архітектурно-мистецької спадщини України з метою подальших пам’яткоохоронних заходів.
У своїй роботі Дар’я детально проаналізувала архівні матеріали та публікації. Виявила характерні особливості архітектури модерну (на прикладі комплексу споруд садиби Миклашевських у с. Біленьке Запорізького району Запорізької області) в контексті загальноєвропейського розвитку цього стилю з урахуванням регіональних традицій. Спростувала культурологічні стереотипи у визначенні стильових характеристик архітектурної пам’ятки, які формувалися в умовах політики Російської імперії. Показала історичну цінність пам’ятки з метою популяризації її як історико-культурної спадщини в контексті збереження історичної пам’яті Півдня України.
Дар’я Федорова – учениця Біленьківського ліцею «Лідер», посіла І місце в обласному етапі захисту науково-дослідницьких робіт МАН на тему «Архітектурна спадщина Півдня України: садиба Миклашевського в с. Біленьке Запорізького району в контексті збереження історичної пам’яті». Гідно презентувала себе на Всеукраїнському етапі. За кожним успіхом учня стоїть педагог, тож окрема подяка за супровід і підтримку вчительці мистецтва Світлані Михайлівні Стельмах.
Ми пишаємося тобою, Дашо. Бажаємо подальших злетів та успіху, творчості та креативності!
Аїда Новосьолова,
заступник директора з навчально-виховної роботи
Біленьківського ліцею «Лідер».
Бачити минуле, щоб творити майбутнє
Як юна дослідниця стала з наукою на «ти», що спонукало обрати саме цей проєкт. Дар’я Федорова розповіла нам про своє дослідження, шлях у МАН та плани на майбутнє.
У серпні 2020 року я, як член команди шкільного гуртка «Кіномистецтво», взяла участь у зйомці короткометражного історично-містичного фільму «Привиди маєтку Миклашевського». Ми поринули в часи ХІХ століття, щоб здійснити задум, дослідити історію цього маєтку, нашу історію. Раніше я ніколи не брала участь у таких дослідницьких проєктах, все було незвичним, але особливо мене вразило те, як мало знаю про своє с. Біленьке, місце, де я народилась і живу, Батьківщину.
Наступного року обрала профіль з мистецтва, щоб глибше ознайомитися з мистецькою спадщиною українського народу та народів світу. А коли вчитель мистецтва Світлана Стельмах порадила взяти участь у МАН та дослідити комплекс споруд маєтку Миклашевського як архітектурну спадщину Півдня України, я з радістю погодилася.
Обираючи тему, усвідомлювали, що результати дослідження можуть бути корисними для продовження наукових досліджень, навчальних курсах, презентаціях садибного комплексу Миклашевських як туристичної локації.
Вибір предмету дослідження не був випадковим. Ця пам’ятка знайома мені з дитинства, адже в ній діє початкова школа, а я навчалася в ній чотири роки. Пам’ятаю, як вразили мене оздоблені ліпниною кабінети, дубова стеля, гвинтові сходи. Пригадую, що тоді ми з дівчатами-однокласницями на перервах уявляли себе панночками у капелюшках з парасольками, що виходили подихати на відкриту терасу другого поверху.
Поступово в моїй свідомості формувалось питання, як так сталось, що саме в цій місцині заснували село? Як воно змінювалось, хто тут жив раніше, чому має назву Біленьке? Тепер знаю, що відповідь можна отримати зібравши інформацію з архівних джерел, спогадів, світлин та дослідивши артефакти, які нас оточують. Вважаю, що кожна пам’ятка рідного краю є унікальною, і її зникнення буде значною втратою для нащадків та свідченням нашого недбалого ставлення до своєї культури та історії. Отже, спробувати щось зробити задля відновлення та збереження нашої історії, саме час.
Одним з важливих етапів дослідження є оцінка архітектурного комплексу споруд як інтегральної складової архітектурно-мистецької спадщини України, оскільки її результати надають можливість визначити історичну цінність пам’ятки, а відтак, популяризувати її як історико-культурну спадщину Півдня України.
Починаючи дослідницьку роботу, ми вважали, що найбільші труднощі виникнуть через недостатню кількість інформації про садибний комплекс Миклашевського в науковій та публіцистичній літературі, але вони виявилися в іншому – це неготовність дослідників визнати справжні корені своєї культурної спадщини. На основі аналізу джерел з’ясувалося, що дослідження особливостей архітектури кінця ХІХ-початку ХХ століття здійснено на підґрунті задавнених ідеологічних стереотипів, які сформувалися ще за часів Російської імперії та радянського періоду. Отже, на часі переосмислити історію Півдня України за історичними фактами, а не політичними ідеологемами.
Виявлена суперечлива інформація спонукала нас шукати докази, які б надали можливості визначити справжні стильові характеристики архітектурної пам’ятки, тому до кола наших пошуків було долучено вивчення особливостей європейської архітектури, у першу чергу Німеччини, Англії та Франції. Провідним методом дослідження на цьому етапі став порівняльний аналіз світлин європейських палаців, садів, фонтанів та комплексу архітектурних споруд маєтку Миклашевського. Виявлено багато спільних композиційно-планувальних характеристик, і це не дивно, оскільки автор проєкту — катеринославський інженер Фердинанд фон Гаген, німець за походженням, був прихильником новітніх європейських архітектурних новацій та будівельних технологій. Головний садибний будинок мав водопровід, систему вентиляції, обігріву. Будівельні матеріали — цегла, вапно, алебастр місцевого виробництва, тоді як оздоблювальні — плитка підлоги з Парижу, мармурові і теракотовий каміни замовлялись у Відні. Отже, у втіленому проєкті наявні ознаки – провідного на той час європейського мистецького стилю – модерну. Комплекс споруд маєтку Миклашевського є яскравим прикладом еклектичного архітектурного стилю, сформованого під впливом європейських стандартів та місцевих традицій.
Цікавими та пізнавальними були консультації кандидата педагогічних наук, доцента кафедри теорії та методики виховання КЗ “Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” Запорізької обласної ради Олійника Ю.І. Він поділився важливою інформацією, що стосується теми роботи, був порадником і експертом. Відбулася плідна зустріч з місцевими краєзнавцями Кралєвим П.І. та Козиряцьким В.І., які привернули увагу громадськості до вивчення та збереження в рідному с. Біленьке будівель ХІХ століття, ініціювали надати їм статусу пам’яток. Переглянула пізнавальний відеоматеріал про с. Біленьке, знятий каналом «ТV 5». Значну підтримку, корисні зауваження та рекомендації ми отримали від Леоніда Томіліна — відомого запорізького художника-графіка, педагога, члена Національної спілки художників України, випускника архітектурного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Вдячна своєму вчителю мистецтва Світлані Стельмах за вагому допомогу та довіру.
Робота дослідника — цікава та важлива справа. Відчуваю велике задоволення від дослідницької роботи. Мене переповнює почуття гордості, що у моєму селі є справжня архітектурна перлина рідного Запорізького краю. Запрошую всіх, хто бажає, на власні очі побачити садибний комплекс Миклашевського.
Я ще вагаюся, ким хочу стати – знаю напевне, що оберу щось творче. Та ця наукова робота навчила мене критично мислити, аналізувати, робити висновки. І я точно знаю, що буду боротися зі стереотипами і відстоювати справедливість упродовж усього життя.
Дар’я Федорова.
