Червоний промінь

Петриківка – центр народного декоративного розпису

Колектив редакції газети “ЧП”, разом з ветеранами-журналістами, практично кожного року у день професійного сята вирушає в одноденну подорож. Нинішнього року це була Петриківка – душа України.

Ось і мальовниче село Петриківка – квітучий острівець Українського народного декоративного розпису, що потопає в багатстві і розкоші сільської природи. Чи знав козак Петрик, що прізвище його залишиться на скрижалях історії і буде знаним у світі не за подвиги славні бойові, а завдяки високій майстерності народних умільців з декоративного розпису, що втілили неповторну пишну красу рідної природи у виробах, створених власноруч.
На порозі Петриківського музею народної творчості нас радо зустрічає директор Центру народного мистецтва Біленко Василь Григорович, він же і наш гід по сумісництву на сьогодні. Василь Григорович з роду-племені петриківчанин, тут народився, вчився, закінчив Дніпропетровський державний університет, за фахом – філолог, і не зрадив батьківщину, повернувся в село, щоб донести до всіх цікавих неповторну красу творчості своїх односельців, які прославили свій рідний край високою майстерністю декоративного розпису завдяки казковому баченню оточуючого світу. Та й селяни поставилися до нього і його праці з довірою і високою оцінкою, обравши його керівником Центру народного мистецтва.

З особливою душевною теплотою Василь Григорович розповідає про творчий колектив як про об’єднання талановитих професійних художників петриківського розпису, які мають своє персональне лице і представляють своє авторське мистецтво, що створюється цілими серіями. Петриківка для Василя Григоровича – це столиця петриківського розпису, це поштовх для подальшого розвитку цього унікального мистецтва в Україні.
Він із гордістю говорить про свою дружину-художницю, відому петриківську майстриню, яка представляє родину сестер роду Статив, її мати – заслужений майстер народної творчості України – Валентина Львівна Дека, батько – Микола Васи-льович Дека. Їхні картини зберігаються в музеї і заслуговують високої оцінки.
Відвідавши музей народної творчості, побачили, що його експозиція включає безліч шедеврів етнічного живопису – це картини, розписні предмети побуту, прикраси. У світлоносній палітрі петриківського розпису домінує особливе сполучення грайливих кольорів спектру, пишних польових квітів, розкішної гілки червоної калини, гордовитих мальви і півонії, зіркової айстри, закодовано образ сонячного світла. Проте, основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи.
Як на диво, свої шедеври майстрині створювали пальцями, або за допомогою пензликів, паличок, обмотаних тканинами. Палітра використовуваних фарб рясніла найяскравішими, найбільш насиченими кольорами.
А ось на другому поверсі у кожній кімнаті майстрині чаклують над своїми виробами, і можна не тільки поспостерігати, як вони працюють, а й самому спробувати навчитися що-небудь намалювати в петриківському стилі. А на столах біля кожної господині горить-буяє кольо-ровим цвітом справжня розкіш: ложки, тарілки, писанки, скриньки, шкатулки, дощечки, барильця, навіть гетьманська булава.
Отже, зібралося тут багато всякого краму на власний смак.
Майстрині, на вашу потребу, із задоволенням намалюють яскраві вітальні листівки, розпишуть будь-які прикраси індивідуально для кожного охочого.
По закінченні екскурсії кожному з відвідувачів душу зігрівала писаночка, скринька, сопілочка, тарілочка з малюнком райських пташок і квітів, бо дуже хотілося привезти додому частинку петриківської казки.

Євгенія ШАТОХІНА.
Фото Інни МІХНО.